povnij zmist kosmos nervova sistema j shmat sala shukshin u m - Шкільний Всесвіт

Старий Наум Евстигнеич хворів з похмілля. Лежав на грубці, стогнав. Раз на місяць — — — і з пенсії — — — і Евстигнеич акуратно напивався й після цього три дні лежав у лежання. Матюкався в бога. — — — і Як чорти копытьями товчуть, у добродії мати. Кінчаюся…За столом, обкладеним підручниками, сидів восьмикласник Юрко, квартирант Евстигнеича, учив уроки. — — — і Кінчаюся, Юрко, у хрестителя, у бога душу мати!.. — — — і Не треба було напиватися. — — — і Молодий ишо міркувати про це.Пауза. Юрко поскрипує пером.Старому полювання поговорити — — — і все малість легше. — — — і А чо ж мені робити, якщо не напитися? Повинен я хоч раз на місяць відзначитися… — — — і Навіщо? — — — і Што я не людина, што чи? — — — і Хм… Міркування, як при кріпосному праві. — — — і Юрко відкинувся на спинку віденського стільця, глумливо подивився на хазяїна. — — — і Це тоді вважалося, що людина повинен обов’язково пити. — — — і А ти звідки знаєш про кріпосний час — те? — і Старий дивиться зверху стражденно й із цікавістю. Юрко іноді дивує його своїми пізнаннями, і він хоч і не здається, але слухати парубійка любить, — — — і Звідки ти знаєш — те? Тобі всього — те від горщика двоє вершків. — — — і Проходили, — — — і Вчителі, што чи, розповідали? — — — і Але. — — — і А вони звідки знають? Там у вас жодного старого немає. — — — і В книгах. — — — і В книгах… А вони випадково не знають, отчого людина з похмілля хворіє? — — — і Травлення організму: сивушне масло. — — — і Де масло? У горілці? — — — і Але.Евстигнеичу хоч нудно, але він мимоволі посміхається: — — — і Доучилися. — — — і Хочеш, я тобі формулу покаджу? Зараз я тобі наочно доведу… — — — і Юрко взяв було підручник хімії, але старий застогнав, обхопив руками голову. — — — і Про — Про… знову накотило! Всі, кінець… — — — і Ну, похмелись тоді, чого так мучитися — те?Старий ніяк не реагує на цю пропозицію. Він би похмелився, але шкода грошей, Він взагалі скнара відмінний. Живе справно, пенсія непогана, сини й дочка допомагають із міста. У льосі в нього чого тільки немає — — — і сало ще торішнє, солоні огірки, капуста, кавуни, грузді… Діжки, діжки, туески, барила — — — і цілий склад, У коморі півтора лантуха доброго борошна, окіст висить пуда на півтора. У городі — — — і яма картоплі, теж ще торішньої, він скармливает її кабанам, качкам і куркам. Коли він не хворіє, він встає до світла й весь день, до темряви, возиться по господарству. Часто спускається в льох, сяде на приступку й подовгу задумливо сидить. “Чорти драні. Чи отут счас не жити” — — — і думає він і вилазить на світло білий. Це він про синів і дочку. Він ненавидить їх за те, що вони виїхали в місто.У Юрка інше положення. Живе він у сусіднім селі, де немає десятилітки. Батька немає. А в матері крім нього ще троє. Батько потонув на лісосплаві. Ті троє дітлахів моложе Юрка. Мати б’ється з останніх сил, хоче, щоб Юрко закінчив десятилітку. Юрко теж хоче закінчити десятилітку. Більш того, він мріє потім надійти в інститут. У медичний.Старий начебто не зауважує Юркиной бідності, бере з його п’ять рублів на місяць. А варять — — — і старий собі окремо, Юрко собі. Іноді, до кінця місяця, у Юрка кінчаються продукти. Старий довго коситься на Юрка, коли той всухомятку їсть хліб. Потім запитує: — — — і Все вийшло? — — — і Ага. — — — і Я дам… апосля привезеш. — — — і Давай.Старий відважує на безміні кілограм — два пшона, і Юрко варить собі кашу. По ранках розмовляють у грубки. — — — і Все — таки полювання доучитися? — — — і Полювання. Хірургом буду. — — — і Скільки ишо? — — — і Вісім. Тому що в медичному — — — і шість, а не п’ять, як в інші. — — — і Ноги витягнеш, поки дійдеш до хірург^ — те. Звідки вона, мати, грошей — те візьме сэстоль? — — — і На стипендію. Учаться хлопці… У нас із села двоє так учаться.Старий мовчить, дивлячись на вогонь. Видно, згадав своїх дітей. — — — і Чо эт вас так шпарко в місто — те тягне? — — — і Вчитися… “Що тягне”. А хірургом можна потім і в селі працювати. Мені навіть більше глянется в селі. — — — і Што, вони багато шпарко одержують, што ль? — — — і Хто? Хірурги? — — — і Але. — — — і Навпаки, їм мало плотят. Менше всіх. Зараз додали, щоправда, але однаково… — — — і Дак навіщо ж блазень тоді жили із себе тягти стільки років? Іди на шофера вивчися так працюй. Вони геть по скольку зашибають! Так ишо приворовывают: де лісочок кому підкине, де сіна привезе радгоспного — — — і гроші. І матері б допоміг. У їй вити ишо троє на руках.Юрко мовчить якийсь час. Згадування про матір і молодших братів боляче озивається в серце. Звичайно, важко матері… Накипає роздратування проти старого. — — — і Проживемо, — — — і різко говорить він. — — — і Нікому до цього не с