povnij zmist kniga vigadanix istot borxes x l 1 5 - Шкільний Всесвіт

А БАО A Куесли ви побажаєте побачити прекраснейший у світі пейзаж, вам треба піднятися на верхівку Вежі Перемоги в Читоре. Там із кругового балкона відкривається вид на всі сторони світла. До балкона ведуть кручені сходи, але зійти по ній дерзають лише ті, хто не вірить легенді. А легенда говорить наступне:Споконвіків на кручених сходах Вежі Перемоги живе якась істота чутливе до всіх відтінків людської душі й відоме під ім’ям А Бао A Ку. Звичайно воно спить на нижній сходинці, але при наближенні людини в ньому пробуджується таємниче життя, і тоді в надрах цієї істоти починає тепліти внутрішнє світло. Одночасно його тіло й майже прозора шкіра починають рухатися. Однак свідомість пробуджується лише тоді коли хто — небудь піднімається по крученим сходам, — тоді А Бао А Ку, ледве не прилипаючи до п’ят що піднімається, треба за ним, тримаючись того краю сходів, де вони сильней усього стерті поколіннями прочан. З кожною сходинкою фарбування А Бао A Ку стає усе більше виразної, форма — більше певної й випромінюваний їм світло — більше яскравим. Але остаточної завершенности А Бао А Ку досягає лише на верхньому щаблі, якщо той, хто піднявся на неї, сподобився нірвани й справи його не відкидають тіні. У противному випадку А Бао А Ку зупиняється немов паралізоване, не досягши вершини, — тіло його залишається незавершеним, блакитна фарбування блякне, випромінюваний світло, мерехтячи, гасне. А Бао А Ку страждає від неможливості досягти досконалості, і його стогони — ледь помітний звук шелест, що нагадує, шовку. Спалах життя в ньому коротка: як тільки прочанин починає спускатися, А Бао А Ку скачується долілиць на першу сходинку й там, що згасла й втратило визначеність обрисів, чекає наступного відвідувача. Говорять, начебто його щупальця стають видні лише тоді, коли воно досягає середини сходів. І ще говорять, начебто А Бао А Ку здатно бачити всім своїм тілом і на дотик нагадує шкірку персика.За багато століть А Бао А Ку піднялося на балкон усього один раз.Цю легенду приводить С. С.Итурвуру в додатку до його класичних трактатЪу, що став, “Про малайське чарівництво” (1937).Ахеронлишь одна людина один раз бачив чудовиська Ахерона — відбулося це в ірландському місті Кірці. Первісний варіант цієї історії, написаний на гэльском мові, нині загублений, але якийсь чернець — бенедиктинец із Регенсбурга (Ратисбоны) перевів її на латинський, і завдяки його перекладу історія ця була перекладена на багато мов, у тому числі на шведський і іспанський. Збереглося більше півсотні рукописів латинської версії, які в основному збігаються. Вона озаглавлена “Visio Tundali” (“Бачення Тундала”) і вважається одним із джерел Дантової поеми.Почнемо зі слова “Ахерон”. У десятій пісні “Одиссеи” це одна з рік пекла, що тече на західній окраїні населеного миру. Її назва звучить в “Энеиде” Вергілія, в “Фарсалии” Лукана й в “Метаморфозах” Овідія. Данте запам’ятав його у вірші “Su la trista riviera d’Acheronte” (“На березі сумного Ахерона”).Відповідно до одного міфу. Ахерон це титан, що терпить покарання,; відповідно до іншого, більше ранньому, він живе в Південного полюса, під сузір’ями антиподів. В етрусків були “книги долі”, наставляння в науці гадання, і “книги Ахерона”, наставляння душі після смерті тіла. Згодом Ахерон став найменуванням пекла.Тундал був ірландським дворянином, людиною вихованих і хоробрим, однак не цілком бездоганних правил. Один раз у будинку у своєї подруги він занедужав, три дні й три ночі його вважали мертвим, лише в області серця відчувалося небагато тепла. Коли він отямився, то повідав, що його ангел — хоронитель показав йому підземне царство. З багатьох побачених їм чудес нас зараз цікавить чудовисько Ахерон.Ахерон вище будь — якої гори. Ока його палають вогнем, а рот так величезний, що в ньому вмістилися б дев’ять тисяч чоловік. Двоє чоловік, приречених проклятью, підтримують, подібно стовпам або атлантам, його рот розкритим; один стоїть на ногах, іншої — на голові. У нутро його ведуть три ковтки — всі три вивергають невгасимий вогонь. З утроби чудовиська виходять немолчные крики незліченних проковтнутих їм проклятих душ. Демони повідомили Тундалу, що це чудовисько зветься Ахерон. Ангел — Хоронитель залишає Тундала, і його несе в утробу Ахерона потік інших душ. Там вкруг його сльози, морок, скрегіт зубовный, вогонь, жар нестерпний, крижаний холод, пси, ведмеді, леви й змії. У цій легенді пекло є якийсь звір, що вміщає в себе інших звірів.В 1758 році Сведенборг писав: “Мені не було дано побачити загальні обриси Ада, але було сказано, що, подібно тому як Рай має форму людини. Пекло має форму диявола”.АМФИСБЕНАВ “Фарсалии” перераховуються справжні й вигадані змії, яких воїни Катона зустріли в африканських пустелях; там є “парку”, що “рухається стійма, як посохнув”, і “якуло”, що летить по повітрю, як стріла, і громіздка амфисбена із двома головами. Майже в таких же словах описує її Плиний, додаючи: “…немов одного голови їй мало, щоб викинути своя отрута”. “Скарбниця” Брунетто Латини — енциклопедія, рекомендована їм колишньому його учневі в сьомому колі пекла, — менш сентенциозна й більше докладна: “Амфисбена — це змія про два голів, одна на звичайному місці, інша на хвості; обома вона може вжалити, рухається моторно, і ока в неї горять, як свічки”. В XVII столітті сер Томас Браун, переконаний, що не буває тварини, у якого немає верху й низу, переду й заду, лівої й правої сторони, заперечував існування амфисбены, у якої обидва кінці передні. По — гречески “амфисбена” означає “рухається у двох напрямках”. На Антильських островах і в деяких регіонах Америки цю назву дають плазунові, у просторіччі називаному ” туди — сюди”, “двоголова змія” і “мурашина мати”. Говорять, що її годують мурахи. І ще — що якщо неї розрізати на дві частини, то вони з’єднаються.Цілющі властивості амфисбены були прославлені ще Плинием.Багамутмолва про бегемота досягла аравійських пустель, де його образ був змінений і звеличений. Жителі Аравії перетворили його зі слона або гіпопотама в рибу, що плаває в бездонному морі; на рибу вони поставили бика, на бика — рубінову гору, на гору ангела, на ангела — шість адов, на ади — землю, на землю — сім небес. Мусульманська легенда говорить:”Бог створив Землю, але в землі не було підстави, тому під землею він створив ангела. Але в ангела не було підстави, тому під ногами ангела він створив рубінову скелю. Але в скелі не було підстави, тому під скелею він створив бика із чотирма тисячами, око, вух, ніздрів, пащ, мов і ніг. Але в бика не було підстави, тому він створив під биком рибу по ім’ю Багамут, і під рибою він помістив воду, а підводою — морок, а далі знання людське не здатне досягти”.Інші затверджують, що земля стоїть на воді, а вода — на скелі, а скеля — на чолі бика, а бик на піщаному ложі, а пісок на Багамуте, а Багамут — на ядушливому вітрі, а ядушливий вітер на тумані. Що перебуває під туманом неведомо.Настільки величезний і сліпучий Багамут, що очам людським не під силу його лицезреть. Всі моря земні, коли помістити їх в одну ніздрю цієї риби, будуть що гірчичне зерно, кинуте серед пустелі. У чотириста дев’яносто шостої ночі “Тисяча й однієї ночі” говориться, що Ісі (Ісу) було дано побачити Багамута й що, скориставшись цією милістю, Іса впав додолу без почуттів і три дні й три ночі не приходив у себе. В арабській казці є продовження: під безмірно величезною рибою перебуває море, під морем повітряна безодня, під повітряною безоднею — вогонь, під вогнем — змія, іменована Фалак, у чиїй пащі розміщені шість адов.Подання про те, що скеля спочиває на бику, а бик — на Багамуте, а Багамут — на чомусь ще, як би служить ілюстрацією до космологічного доказу існування Бога. У цьому доказі затверджується, що всяка причина повинна мати попередню їй причину, і, таким чином, щоб не прийти до дурної нескінченності, необхідна якась першопричина.Браунибрауни — це послужливі чоловічки бурого кольору, звідки і їхня назва. У Шотландії вони люблять відвідувати комори й, поки сім’я хазяїв спить, виконують різні домашні роботи. Подібний сюжет ми знайдемо в одній з казок Гриммов.Знаменитий письменник Роберт Луїс Стивенсон затверджував, що йому вдалося пристосувати своїх брауни до літературної справи. Коли він спить, вони, мол, вселяють йому фантастичні сюжети, наприклад дивне перетворення доктора Джекилла в демонічного Хайда, і той епізод в “Олалье”, де юнак, нащадок древнього іспанського роду, кусає руку своєї сестри.Бегемотза чотири століття до християнської ери слово “бегемот” означало або величезного слона або гіпопотама, або немислиму й страхаючу помісь цих двох тварин; нині бегемот точно визначений десятьома знаменитими віршами (Іов. 40: 10 — 19), які описують його й вселяють подання про його громадности. Все інше — це домисли або філологія.Слово “бегемот” — множина; мова йде (як запевняють нас філологи) об множинному інтенсивному давньоєврейського слова “б’гемах”, що означає “худобина”. Як говорить фрай Луїс де Леон у своєму поясненні до “Кни

ги Іова”: “Бегемот” — давньоєврейське слово, як якби сказати “скоты”; по загальній думці всіх їхніх учених, вона означає слона, названого так за його потворну величезність, немов би одна тварина дорівнює многим”. Нагадаємо цікавий факт: у множині вживається також ім’я Бога, “Элохим”, у першому вірші Старого завіту, хоча керований їм дієслово коштує в однині (“На початку створив Боги небо й землю”), і ця форма була названа “множинним величі або повноти…” [Аналогічно в “Граматиці” Іспанської Королівської Академії сказано: “Хоча “ми”, по природі своєї, число множинне, воно може ставитися до іменників в однині, коли говорять пр самих себе особи високого положення, напр.: “Ми, дон Луїс Бельюга, милостию Божией і Святого Апостолического Престолу Єпископ Картахены”.]От вірші, що описують “бегемота”, у дослівному перекладі фрая Луїса де Леона, що прагнув “зберегти латинський зміст і єврейський дух, наділений якоюсь величчю”:”10. Бачиш, от бегемот; траву він їсть, як віл.11. От, його сила в чреслах його, і міцність його в пупі його чрева.12. Повертає хвостом своїм, як кедром, жили на його причинних частинах переплетені.13. Кістки в нього, як мідні труби, як залізні прути.14. Це верх шляхів Божиих, лише той, хто його створив, торкнеться його ножем [Це найбільше із чудес божиих, але Бог, що створив його, знищить його].15. Гори народжують для нього траву, і там всі звірі польові грають.16. Він пасеться в тіні, під дахом очерету й у сирих болотах.17. Тінисті дерева покривають його своєю тінню, верби при струмках оточують його.18. От, він вип’є всю ріку, і ти не дивуйся; і він упевнений, що весь Йордан кинеться до рота його.19. В очах його який гачок візьме його; хто гострим багром проколе йому ніс”.Для пояснення приведемо ще переклад Сиприано де Валери:10. От бегемот, якого Я створив, як і тебе; він їсть траву, як віл.11. От його сила в чреслах його, і міцність його в мускулах чрева його.12. Повертає хвостом своїм, як кедром; жили ж на стегнах його переплетені.13. Ноги в нього, як мідні труби; кістки в нього, як залізні прути.14. Це верх шляхів Божиих: тільки створив його може наблизити до нього меч свій.15. Гори приносять йому їжу, а там всі звірі польові грають.16. Він лягає під тінистими деревами, під дахом очерету й у болотах.17. Тінисті дерева покривають його своею тінню; верби при струмках оточують його.18. От, він п’є з ріки й не квапиться; залишається спокійний, хоча б Йордан кинувся до рота його.19. Чи візьме хто його в очах його й чи проколе йому ніс багром?”Буракпервый стих сімнадцятої глави Корана говорить: “Хвала тому, хто переніс уночі Свого раба з мечеті недоторканної в мечеть отдаленнейшую, навколо якої ми благословили, щоб показати йому з наших знамень”. Коментатори пояснюють, що що вихваляється — це Бог, раб — це Магомет, мечеть недоторканна — це Мекка, мечеть отдаленнейшая — це Храм Ієрусалимський і з Єрусалима пророк був вознесенський на сьоме небо. У більше древніх версіях легенди Магомета веде якась людина або ангел; у більше пізніх — згадується небесна тварина, розміром крупніше осла й менше мула. Це тварина — Бурак, чиє ім’я означає “сяючий”. Згідно Бертону, мусульмани Індії звичайно зображують його з людською особою, ослиними вухами, тулубом коня й хвостом павича.В одній з ісламських легенд говориться, що Бурак, залишаючи землю перекинув наповнений водою глечик. Пророк був вознесенський на сьоме небо й поговорив на кожному небі з патріархами й ангелами, що там живуть, і перетнула Єдність, і відчув холод, від якого його серце заледеніло, але отут Господь ляснув його по плечу. Час людей несоизмеримо згодом Бога; возвратясь, Пророк підхопив глечик, з якого ще не пролилася жодна крапля.Мигель Асин Паласиос розповідає про одному мурсийском містиці XIII століття, що в алегорії за назвою “Книга про нічну подорож до Величі Благороднейшего” зробило Бурака символом божественної любові. В іншому тексті згадують “Бурака чистих помислів”.ВАСИЛИСКС плином століть василіск (відомий також за назвою “кокатрис”) ставав усе більше потворним і страхаючої, а в наш час про нього й зовсім забули. Назва його походить із грецької мови й означає “царьок”; на думку Плиния Старшого (VIII, 21), це змія з “білою плямою на голові, схожим на корону або діадему”. У середні століття він стає чотириногим півнем з короною, жовтим пір’ям, більшими колючими крильми й зміїним хвостом, що завершується гачком або ж другою півнячою головою. Зміна вигляду відбилося в зміні назви: Чосер в “The Parson’s Tale” говорить