povnij zmist iz misyacya zvalivsya zoshhenko m m - Шкільний Всесвіт

1За останні два роки життя різко змінилося.Головне, цікаво відзначити, — — — і майже припинилося злодійство.Всі стали якісь позитивні, статечні. Крадуть мало. І хабарів зовсім не беруть.Пряме перо сатирика незабаром, мабуть, заіржавіє.Звичайно, щодо хабарів справа обстоит сложней. Хабарів не беруть, але гроші, іншим разом, одержують. Отут у змісті перевиховання публіка туго піддається новим моральним плинам. При цьому з остраху такого туману напускають, що відразу й не зрозумієш, що до чого й чому.Давеча на півдні я зштовхнувся на цьому фронті з однією хитрістю. І от бажаю освітити ця справа, щоб іншим неповадно було.Одним словом, в одному готелі хотіли за номер здерти з мене в’їзні. Ну, інакше кажучи, — — — і хотіли хабар взяти.Звичайно, раніше, кілька років назад, на цю простеньку тему я б написав приблизно такий рассказец. 2И от, стало бути, їду я, братики, на пароплаві.Ну, навкруги, звичайно, Чорне море. Краса неземна. Скелі. Орли, звичайно, літають. Це все є. Чого — — Чого, а це, звичайно, є.І дивлюся я на цю красу й почуваю якусь повагу до людей.”От, — — — і думаю, — — — і людина — — — і володар життя: хоче — — — і він їде на пароплаві, хоче — — — і на орлів дивиться, хоченаберег зараз зійде й у готелі розташується”.І так воно якось радісно на душі.Тільки, звичайно, одна думка не дозволяє радуватися. Де б мені, думаю, по приїзду хоча б паршивенький номеришко дістати.І от пливу я смутний на пароплаві, а капітан мені й говорить: — — — і Прямо, — — — і говорить, — — — і мила людина, мені на вас жалісно дивитися. Ну, куди ви їдете? Ну, на що ви розраховуєте? Що ви, з місяця звалилися? — — — і А що? — — — і говорю. — — — і Так ні, — — — і говорить. — — — і Але тільки як же це так? Що ви — — — і дитина? Ну, де ви зупинитеся? Чого ви поїхали? Я навіть згодний назад теплохід повернути, тільки щоб вам туди не їхати. — — — і А що, — — — і говорю, — — — і помилуйте? — — — і Як що? Так хіба у вас є знайомства — — — і номер одержати, або, може бути, у вас портье — — — і молочний брат? Я, — — — і говорить, — — — і прямо дивуюся на вас. — — — і Ну, — — — і говорю, — — — і як — небудь. Я, — — — і говорю, — — — і знаю одне таке півняче слово, супротив якого в готелі не встоять.Капітан говорить: — — — і А ну вас до чорта! Моя справа — — — і попередити. А ви там як хочете. Хоч із корабля долілиць сигайте.І от, виходить, приїжджаю.У руках у мене два місця. Одне місце — — — і звичайний радянський кошик, на яку дивитися мало інтересу. Зате інше місце — — — і дуже такий чудовий фібровий або, вірніше, фанерна валіза.Кошик я залишаю в газетяра, вивертаю навиворіт своє гумове міжнародне пальто з картатою подкладкой і сам у такому виді зі своєю експортною валізою вламуюся в готель.Швейцар говорить: — — — і Дарма будете заходити — — — і номерей немає.Я підходжу до портье й говорю йому ламаною мовою: — — — і Ейн шамбер — — циммер, — — — і говорю, — — — і яволь?Портье говорить: — — — і Панотця — — Світла, ніяк, іноземець до нас приперся.І сам відповідає теж ламаною мовою: — — — і Яволь, яволь. Оне шамбер — — циммер, безумовно, яволь. Битте — — Дритте цю мінуту. Зараз виберу номер який получше й де поменше клопів.Я коштую в гордовитій позі, а в самого поджилки трясуться.Портье, аматор поговорити іноземною мовою, запитує: — — — і Пардон, — — — і говорить, — — — і пан, вибачаюся. By зет Німеччина, одер, може бути, що — небудь інше?..”Чорт забери, — — — і думаю, — — — і а раптом він, холера, по — — немецки кумекає?” — — — і Але, — — — і говорю, — — — і їх бин ейне шамбер — — циммер Іспанія. Компрене? Іспанія. Падеспань. Камарилья.Ох, отут портье зовсім збожеволів. — — — і Панотця — — Світла, — — — і говорить, — — — і ніяк, до нас іспанця занесло. Цю мінуту, — — — і говорить. — — — і Як же, як же. — — — і говорить, — — — і знаю, чула, — — — і Іспанія, падеспань, еспаньйолка…І в самого, видать, руки трясуться. І в мене трясуться. І в нього трясуться. І так ми обоє розмовляємо й трясемося.Я говорю ламаною іспанською мовою: — — — і Яволь, — — — і говорю, — — — і битте — — цирбитте. Несіть, — — — іговорю, — — — і скоріше валіза в мою номерулю. А після, — — — і говорю, — — — і ми поговоримо, розберемося, що до чого. — — — і Яволь, яволь, — — — і відповідає портье, — — — і не турбуйтеся.А в самого, видать, комерційна лінія переважує. — — — і Платити — Те як, — — — і говорить, — — — і будете? Ин валют одер все — таки невже нашими?І сам робить зі своїх пальців знаки, зрозумілі приїжджим іноземцям — — — і нулики й одиниці.Я говорю: — — — і Це я саме не розуміє. Неси, — — — і говорю, — — — і холера, валіза скоріше.Мені б, думаю, тільки номер зайняти, а там пущай з мене корж роблять.От вистачає він моя валіза. І від с таранності до того енергійно вистачає, що валіза мій при поганому замку розкривається.Розкривається моя валіза, і, звичайно, звідти вивалюється, прямо скажемо, різна дрянь. Ну там, бельишко залатане, напівкальсони, мильце “Кил” і інша вітчизняна чертовщинка.Портье подивився на це майно, сполотнів і відразу все зрозумів. — — — і А нуті, — — — і говорить, — — — і негідник, покажи документ.Я говорю: — — — і Не розуміє. А якщо, — — — і говорю, — — — і номерей немає, я піду.Портье говорить швейцарові: — — — і Видали? Ця дрянь намагалася пройти під прапором іноземця.Я збираю скоріше своє майно й — — — і ходу. А в іншому готелі все — таки номер одержав — — — і під це ж саме плюс п’ятдесят рублів. 3От, приблизно, у такому легкому виді року три — — чотири назад склав би я розповідь на цю тему.Ну, звичайно, молодість. Безтурботність у думках. Дріб’язковий погляд на речі.А нині якось воно не те. Нині полювання бути ближче до правди. Небажання перебільшувати, видумувати й кувыркаться. Небажання складати різні там баєчки й фарси з перевдяганням.Одним словом, бажано бути поправдивей і бажано говорити без усякої брехні.І розповідь на цю тему, вірніше — — — і щира подія, без прикрас і без одного слова вигадки, рисується нам уже в такому академічному виді. 4Прямо з пароплава я відправився. у готель. Портье, криво посміхаючись, говорить скоріше в простір, чим мені: — — — і Ні, знаєте, я прямо дивуюся на сучасну публіку. Як пароплав приходить, так все непременно до нас. Як навмисно. Начебто в нас отут для них номери заготовлені. Що ви, з місяця впали? Не розумієте ситуації?Я хочу піти, а швейцар, тихенько зітхаючи, говорить мені: — — — і Так уже, знаєте… Прямо лихо із цими номерами. Ніде немає номерів. У нас — те, звичайно, найшлося б, але… Так ви поговорите гарненько з портье… — — — і Чорт візьми, — — — і говорю, — — — і ви це про що? Портье зі своєї конторки говорить швейцарові через мою голову: — — — і Я дивуюся на вас, Федір Михайлович. Де ж у нас вільні номери? Із чого ви взяли? Так, є один номер, але він, ви ж знаєте, без ключа. Якщо хоче — — — і пущай бере.Я говорю: — — — і Хоча б дайте без ключа. — — — і Ах, вам без ключа, — — — і говорить портье, — — — і беріть. Тільки в нас крадіжки. Крадуть. Упруть портьєри, а вам за них відповідати.Я говорю: — — — і В крайньому випадку я з номера не буду виходити. Тільки допустите. А то мене на море захитало — — — і ледве коштую. — — — і Беріть, — — — і говорить портье, — — — і тільки попереджаю: у нас ключ загублений, а номер замкнений. А ви, напевно, думали навпаки — — — і номер не замкнений, а ключ загублений. — — — і Помилуйте, — — — і говорю, — — — і на що ж мені такий номер, у який не ввійти… — — — і Не знаю, — — — і говорить портье, — — — і як хочете.Швейцар підходить до мені й говорить: — — — і Я б міг дати пораду.Даю йому трешку. — — — і Мерсі, — — — і говорить. — — — і Якщо хочете, я збігаю у двір. У нас там працює наш слюсар. Він може відмичкою відкрити ваш номер.От приходить слюсар. — — — і Так, — — — і говорить, — — — і звичайно, про чому мова, ще б. Ясно. Двері відкрити — — — і делов на копійку, але мені, — — — і говорить, — — — і мало розрахунку підніматися у верхні поверхи. Я, — — — і говорить, — — — іщогодини свого часу буквально на валюту вважаю.Даю слюсареві п’ять рублів.Він відкриває відмичкою двері й дружелюбний тон говорять: — — — і Так, звичайно. Ще б. Ясно. Без ключа мало інтересу жити. Все — таки вам, напевно, схочеться поїсти або куди — небудь вийти попити водички, — — — і а отут сиди, як дурень. — — — і Так уже, — — — іговорю, — — — і прямо хоч людини наймай. — — — і — — — і Ну, це, — — — і говорить, — — — і вам влетить у копієчку, а от рублів би за вісім я б вам схлопотал який — небудь ключишко з мотлоху.І от ключ підібраний. Я лежу на ліжку, як тло барон. Я слухаю патефон із сусіднього номера — — — і пенье пана Вертинского. Я гуляю й ходжу туди й сюди. І зі своїм ключем почуваю себе на одному рівні із сусідами.Увечері йду на прогулянку, а портье мені говорить: — — — і Знаєте, ми вам із цим ключем заморочили голову. Ми думали, він загублений, а він висить на іншому цвяху. — — — і Здорово, — — — і говорю, — — — і номер коштує п’ять рублів, а накладних витрат шістнадцять. — — — і Тобто, — — — і говорить, — — — і як шістнадцять, а не вісім? — — — і Ні, — — — і говорю, — — — і шістнадцять. Швейцарові — — — і три, слюсареві — — — і п’ять, так за ключ — — — і вісім. — — — і За який ключ? — — — і Так, — — — і говорю, — — — і слюсар мені підібрав. — — — і Дозвольте, — — — і говорить, — — — ітак він, негідник, чи не продав вам наш ключ? Ну так, — — — і говорить, — — — і так і є. От він отут висів, а зараз немає. Ну, перегодите, я йому… — — — і Отут у вас,

— — — і говорю, — — — і здається, лейка — ряжка — — лійка…Портье почав чогось брехати й бурмотати про невеликі заробітки, після махнув рукою й відвернувся поговорити зі знову приїжджим.І я чув, як він сказав: — — — і Так, є один номерок, але без ключа.Незабаром я виїхав із цього готелю.Між іншим, думав, що й із залізничними квитками буде така ж волинка й такі ж накладні витрати, але виявилося — — — і нічого подібного. Квиток я одержав по знайомству й заплатив за нього саме стільки, скільки він коштував за казенною ціною. Так що я повернувся з півдня в щиросердечній рівновазі