povnij zmist inodi mozhna isti chornilnici zoshhenko m m - Шкільний Всесвіт

Іноді можна їсти чернильницыцелых чотирнадцять місяців просидів Ленін у царській в’язниці.Він сидів у маленькій напівтемній одиночній камері. Залізне ліжко, стіл і табуретка — от усе, що там було.Інша людина на місці Леніна цілі би дні плакала й страждав у цій камері. Але не така людина була Ленін.Він і в цій камері цілі дні працював.Він ранком робив гімнастику й потім починав писати книгу. Він отут писав революційну й дуже потрібну книгу: “Розвиток капіталізму в Росії”. Вірніше, він збирав отут матеріали для цієї книги, робив замітки, виписки отже далі. І, крім того, писав листа з революційними дорученнями, прокламації й програму партії.Все це писати у в’язниці було не таким уже простою справою.Рідні мали право надсилати арештованому книги. І отоді Ленін став писати на цих книгах. А треба було так писати, щоб ніхто у в’язниці не догадався, що отут у книзі що — небудь написане. Тому що у в’язниці перевіряли всі книги, перед тим як віддати родичам. І якщо бачили, що в книзі хоч одне революційне слово написане, цю книгу спалювали.А революціонери знали, що можна писати молоком.Якщо на папері написати молоком, то анічогісінько не видно.А для того, щоб прочитати написане, треба погріти цей папір на лампі або на свічці, і тоді молоко починає темніти, на папері виступають коричневі букви, і все можна прочитати, що написано.От Ленін так і писав: на полях книги й між рядками. А рідні його про це знали. І коли одержували назад книгу, гріли кожний листик на лампі, читали й перечитували.Так працював Ленін у в’язниці.Але й для такої роботи доводилося бути дуже обережним. Якщо наглядач в’язниці побачив би, що він так писав, тоді йому було б погано. Тоді й молоко перестали б йому давати, як хворому. І як — небудь жорстоко покарали.А наглядач дуже часто заходив у камеру. Або ж підглядав у дверне віконечко, що робить арештований.Тоді Ленін придумав таку річ. Він із хліба робив маленькі чорнильниці, наливав туди молоко й вмочав туди перинку. І так писав.От один раз наглядач тихенько подивився у дверне віконечко й бачить дивну картину: Ленін пише на полях книги.Наглядач швидко відкрив двері, увійшов у камеру й говорить: — Ви попалися. По — моєму, ви зараз щось на полях книги писали.Наглядач дивиться в книгу — ні, бачить: книга чиста. Наглядач хоче взяти чорнильницю, але в цей момент Ленін сам берет свою чорнильницю й спокійно кладе її в рот. І жує її.Наглядач говорить: — Що ви робите? Ви чорнильницю їсте!Ленін говорить: — Ви, здається, осліпли. Це не чорнильниця, а хліб. І от я його їм.Наглядач подивився: дійсно хліб. Думає:“Напевно, у мене зіпсувався зір. Мені здалося, що він чорнильницю їсть”.І із цими думками наглядач пішов. А Ленін моментально зробив із хліба іншу чорнильницю, налив туди молока й знову став писати.І щораз, коли приходив наглядач, Ленін спокійно брав свою чорнильницю й відразу з’їдав її. І це було навіть смачно, тому що це був хліб з молоком.Коли Ленін вийшов з в’язниці, він, сміючись, сказав св рідним і знайомим: — Знаєте, один раз мені не повезло, і за друга година мені довелося з’їсти шість чорнильниць.І все засміялися. А які не знали, у чому справа, ті дуже зачудувалися: як це можна є чорнильниці?Але от виявляється, що іноді можна їсти чорнильниці

Додав: