povnij zmist godinniki zoshhenko m m - Шкільний Всесвіт

Головне — — — і Василь Конопатов з панянкою їхав. Поїхав би він один — — — і все обійшлося б славним образом. А отут чорт смикнув Васю з панянкою на трамваї виїхати.І, головне, як зложилося все дефективно! Наприклад, Вася й звички ніколи не мав по трамваях їздити. Завжди пехом перся. Тобто випадку не було, щоб хлопець у трамвай вліз і добровільно гривенник кондуктору віддав.А отут нате вам — — — і манери показав. Мол, чи не завгодно вам, дорога панянка, у трамваї покататися? До чого, мов, туфлями калюжі черпати?Скажи на милість, які великосвітські манери!Отож, вліз Вася Конопатов у трамвай і даму за собою впер. І мало того, що впер, а ще й заплатив за неї без особливого скандалу.Ну, заплатив — — — і й заплатив. Нічого в цьому немає особливого. Стій, підла душа, на місці, не задавайся. Так ні, почав, диявол, для фасону за шкіряні штуки хапатися. За верхніх власників. Ну й дохватался.Були в хлопця невеликі годинники — — — і сперли.І тільки зараз отут були. А отут раптом кинувся, хотів перед дамою пил пустити — — — і годин і немає. Заголосив, звичайно. — — — і Так що ж це, говорить. Раз у житті в трамвай упрешся, і те торкають.Отут у трамваї почалася, звичайно, плутанина. Зупинили вагон. Вася, звичайно, відразу на даму свою подумав, не вона чи взагалі повела годинники. Дама — — — і в сльози. — — — іЯ, говорить, звички не маю за годинники хапатися.Отут публіка стала насідати. — — — іЦе, говорить, нахабність на панянку тінь наводити.Панянка відповідає крізь сльози: — — — і Василь, говорить, Митрофанович, проти вас я нічого не маю. Нещастя, говорить, кожної людини пригинает. Але, говорить, пойдемте, прошу вас, у карний розшук. Пущай там зафіксують, що годинники — — — і пропажа. І, може, вони, слава богові, найдуться.Василь Митрофанович відповідає: — — — і Карний розшук отут ні при чому. А що на вас я подумав будьте люб’язні, вибачите. Нещастя, це дійсно, людини пригинает.Отут публіка стала виражатися. Мол, як це можна? Якщо годинники — — — і пропажа, то обов’язково люди в карний розшук ходять і заявляють.Василь Митрофанович говорить: — — — і Так мені, говорить, громадяни, прямо ніколи й, одним словом, небажання в карний розшук іти. Особливих делов, говорить, у мене там немає. Це, говорить, не обов’язково йти.Публіка говорить: — — — і Обов’язково. Як це можна, коли годинники — — — і пропажа. Идемте, ми свідки.Василь Митрофанович відповідає: — — — і Це насильство над особистістю.Однак все — таки піти довелося.І що б ви, милі мої, думали? Зайшов хлопець у карний розшук, а звідти не вийшов.Так — Таки от і не вийшов. Застряг там. Головне — — — і прийшов хлопець зі свідками, пояснює.Йому говорять: — — — і Добре, знайдемо. Заповните цю анкету. І поясните, які годинники.Став хлопець пояснювати й заповнювати — — — і й заплутався.Стали його запитувати, де він у дев’ятнадцятому році був. Веліли показати великий палець. Ну й кінчена справа. Наказали залишитися й не віддалятися.А панянку відпустили.І подумати, громадяни, що діється? Людина в карний розшук не могти зайти. Заметаються