Присвячується Марусі Р.Їдучи, Кошкин сказав дружині:

— Я, Мурочка, повернуся завтра. Тому що ти сьогодні зібралася в театр, то супроводжувати тебе буде замість мене мій друг Бултырин. Він, щоправда, недалека й людина по характері важкий, але прив’язаний до мене й до тебе буде уважний. Коли повернетеся додому, ти можеш покласти його в моєму кабінеті, щоб тобі не було страшно.

— Так мені й так не буде страшно, — заперечила дружина.

— Ну, все — таки! Чоловік у будинку.А коли приїхав Бултырин, Кошкин відвів його в кут і сказав:

— Друг Бултырин! Залишаю дружину на тебе. Ти вуж, будь ласка, доглянь за нею. Сказати тобі відверто, мені не боляче подобаються різні молоді негідники, які, як тільки відвернешся, зараз же виростають поруч її. З тобою же я можу бути впевнений, що вони не ризикнуть нашіптувати їй різні ідіотські слова.

— Кошкин! — сказав суворо, з непохитним видом Бултырин.

— Покладися на мене. Як ти знаєш, моє сімейне життя зложилося нещасливо: дружина моя таки втекла з якимось знехтуваним молокососом! Тому я вже науковий гірким досвідом і ні на яку вудку не піддамся.Він кинув похмурий погляд на сидевшую в рояля Мурочку й мовчачи многообещающе потис руку Кошкина.

Кошкин виїхав.

Одягшись, Мурочка стояла в трюмо, приколювала капелюх і запитувала, що стежив за нею неспокійним поглядом Бултырина:

— Про що ви шепотілися з Жоржем?

— Так, взагалі. Він доручив мені бути увесь час біля вас.

— Навіщо? — зачудувалася Мурочка.

Бултырин розсіяно засунув у рот ніж для розрізування книг і, задумавшись, відповів: — Я думаю, він боїться, немає чи у вас коханця?

— Послухайте! — спалахнула Мурочка.

— Якщо ви не можете бути елементарно ввічливим, я вас зараз же прожену від себе й у театр поїду одна.

“Так! — подумав Бултырин.

— Хитра ти боляче… Мене проженеш, а сама до коханця побіжиш. Знаємо ми вас”.

А вголос сказав:

— Це ж він говорив, а не я. Я не знаю, може бути, у вас і коханця — те ніякого немає.

Цими словами він хотів підлестити Мурочкиной чесноти, але вона надулася й на візника села зла, мовчазна.

Бултырин був совершеннейший ведмідь: в екіпаж підхопився перший, зайнявши три чверті місця, а коли по дорозі їм зустрівся Мурочкин знайомий, привітно з нею розкланявшись, виконавчий Бултырин потихеньку обернувся йому вслід і погрозив кулаком. Здивований пан побачив це й довго стояв на місці, недоумевающе стежачи за дивною парою.

Коли вони ввійшли у вестибюль театру, Бултырин зняв з Мурочки сак, оглянувся навколо й похмуро сказав, схопивши її за руку:

— Ну, ідемо, чи що! — Постійте… куди ви мене тягнете? Залишіть мою руку. Хто ж вистачає за кисть руки?!

— А як треба? — Візьміть от так… під руку… І будь ласка, залишіть свої безглузді витівки. А то я зараз же піду від вас.Бултырин розпачливим жестом вчепився за Мурочкину руку й подумав: “Брешеш! Не втечеш, підла. А лаятися ти можеш, скільки тобі завгодно”.

Коли вони сіли на місця, Мурочка взяла бінокль і стала розглядати сидячих у ложах.

Хитрий Бултырин попросив у неї на хвилинку бінокль і, зробивши вигляд, що розглядає завісу, потихеньку відгвинтив якийсь винтик у передній частині бінокля, після чого холоднокровно передав його Мурочке.

” Подивися — Ка тепер!” — суворо посміхнувся він про себе.

Мурочка довго вертіла бінокль, зрушувала його, розсовувала й потім, засмучена, сказала:

— Не розумію! Тільки зараз було гарно, а тепер ні туди ні сюди.

— Хіба тепер майстри пішли? Шахраї! — відповідав Бултырин.

— Їм би тільки гроші брати. Візьмуть так замість бінокля кавовий млин підсунуть! Їй — богу!

В антракті Бултырину схотілося покурити.

“Залишити її отут ризиковано, — міркував Бултырин, з ненавистю поглядаючи на схилену Мурочкину голову. — У курилку за собою тягти незручно… Добре б замкнути її в яку — небудь порожню ложу, а самому піти викурити цигарку… Так не піде. Нав’язала ти на мою шию! Хіба посадити її у фойє на очах, а самому в куточку покурити, щоб ніхто не бачив?

“Він устав.

— Підемо!

— Куди? Я тут посиджу.

— Не можна, не можна! Треба йти.

— Так відстаньте ви від мене! Ідіть собі, куди хочете.

— Немає

— З, я без вас не піду…

— Підете! — зловтішно сказала Мурочка.

— От візьму й не зрушуся з місця!

Бултырин задумався.

— Зрушитеся! А то скандал зроблю! Думаєте, не зроблю? Їй — богу! Візьму так закричу, що піймав вашу руку в той час, коли ви за моїм гаманцем у кишеню полізли, або скажу, що ви моя випадна дружина! Ага! Поки розберуть, — ви скандалу не оберетесь. Мурочка із зіпсованим від злості особою встала.

— Який же ви… негідник! А цьому ідіотові Жоржу я завтра ока видряпаю. Пойдемте

“Ти там собі лайся, мила, ск