povnij zmist dribnij vipadok opalni opovidannya zoshhenko m m - Шкільний Всесвіт

Звичайно, випадок цей дрібний, не світового значення. Деякі людишки

дуже навіть вільно не зрозуміють, у чому отут справа.Непман, наприклад, у якого, може, у кожній жилетній кишені срібло гримить, теж чи навряд розбереться в цій події.Зате зрозуміє цю справу простий робітник людина, що не гребе гроші лопатою. Така людина зрозуміє й дуже навіть гаряче поспівчуває Василиюивановичу.Справа в тому, що Василь Іванович купив квиток у театр.У день получки Вася спеціально зайшов у театр і, щоб зрячи не розтратитися, купив завчасно квиток в 16 — м ряду.Людина давно мріяла провести вечір у культурному гуртожитку. І в силу цього карбованець віддав, не моргнувши оком. Тільки мовою ледве клацнув, коли касир монету загрібав.А до цього спектаклю Василь Іванович дуже навіть серйозно готувався. Помився, поголився, краватка прив’язав.Ох — Ох, Василь Іванович, Василь Іванович!Чи почувало твоє шляхетне серце життєвий підступ? Чи передбачав ти всі життєві дрібниці? Чи не здригнулася в тебе сталева рука,, прив’язуючи краватку?Ох — Ох, смутні справи, нудні справи відбуваються на світі!А в день спектаклю Василь Іванович у дуже радо — веселому настрої пішов у театр.”Інші, — — — і думає, — — — і людишки, немає на них погибелі, у пивні ходять, або в п’яному вигарі морди об тумбу один одному розбивають. А отут ідеш собі в театр. Із квитком. Тепло, затишно, интеллигентно. І ціна за всі — — — і рубль”.Прийшов Василь Іванович у театр мінут за двадцять.”Поки, — — — і думає, — — — і те так рє, поки роздягнуся так сходжу оправитися, так краватка потуже прив’яжу — — — і воно в точно й буде”.Почав наш милий товариш Василь Іванович роздягатися, дивиться на стіні оголошення — — — і20 копійок з персони за раздеванье.Кевкнуло у Василя Івановича серце. “Немає, — — — і думає, — — — і в мене таких грошей. За квиток, так, дійсно сповна сплачено. А більше, немає. Копійок вісім, мабуть, набіжить. Якщо, — — — і думає, — — — іза цю суму не прибудую одежу, то зле. Прийде в пальто й калошах перти й на шапці сидіти”. ,Роздягнувся наш серцевий друг Василь Іванович Подає одяг з калошами за бар’єр. — — — і Вибач, — — — і говорить, — — — і дядько, дрібних мало. Прийми в руку що є, не вважаючи.А при вішалці, саме навпаки, попалася людина цинічний. Він відразу перерахував дрібні. — — — і Ти, — — — і говорить, — — — і що ж це, собача кров, шість копійок мені в руку кладеш? Я, — — — і говорить, — — — і за це можу тебе калошею по морді вдарити.Отут відразу між ними сварка відбулася. Лемент.Вешальщик репетує: — — — і Так мені, може, за ці дрібні огидно за твоїми калошами доглядати. Відійди від моєї вішалки, не те я за себе не ручаюся.Василь Іванович говорить: — — — і Ти, зараза, не репетуй на мене. Не підривай авторитету в очах буржуазії. Прийми одежу, як є, я тобі завтра занесу остатние.Вешальщик говорить: — — — і Ти мене буржуями не стращай. Я, — — — і говорить, — — — і не злякався. Відійди від моєї вішалки на гарматний постріл, арапская твоя особистість.Отут, звичайно, інші вешальщики почали обговорювати епізод. Дискусія в них піднялася, — — — і мов, чи можна шість копійок у руку сунути.А час, звичайно, іде. Останні глядачі біжать у зал. Акт починається.Васин вешальщик репетує за своїм бар’єром: — — — і Пущай, — — — і говорить, — — — і цей паразит іншим разом зі своєю вішалкою приходить. Пущай, — — — і говорить, — — — і сам вішає й сам сторожить.Василь Іванович ледве не заплакав від образи. — — — і Ах ти, — — — і говорить, — — — і стара морда, здоровань — мученик. Так я, — — — і говорить, — — — і зa ці вираження можу тобі всю бороду висмикнути.Отут Василь Іванович скоріше надяг пальто, поклав калоші в шапку й кинувся до дверей. Кинувся до дверей — — — і не пущают в одежі. — — — і Братики, — — — і говорить Василь Іванович. — — — і милі товариші, квиток же, дивитеся, от у мене в руці.. Відірвіть від нього корінець і пропустите.Ні, не пускають.Отут, дійсно, Василь Іванович прямо зaметался. Спектакль іде. Музика лунає. Квиток у руці. І пройти не можна.Скоріше роздягнувся Василь Іванович. загорнув одяг у вузол. Тикнувся з вузлом у двері — — — і не дозволяють. — — — і Ви б, — — — і говорять, — — — і ще перину із собою принесли.А час іде. Музика гримить. Антракт починається.Василь Іванович зовсім упав духом. Кинувся до свого вешальщика. — — — і Ах ти, — — — і говорить, — — — і розпродажна твоя особистість! Дивитеся, яку пику наїв, доглядаючи sa нэпомеще небагато — — — і й відбулася б некрасива сутичка. Але, спасибі, інші вешальщики роэняли.Один старенький, найбільш добродушний вешальщик говорить Василю Івановичу: — — — і Прямо, — — — і говорить, — — — і дуже шкода на тебе дивитися, як ти розбудовуєшся. Вішай до мене задурно. Тільки, — — — і говорить,
— — — і завтра, Христа заради, не забудь принести.Василь Іванович говорить: — — — і Чого мені тепер вішати, раз друга дія йде. Я, — — — і говорить, — — — і однаково тепер ні хріну не зрозумію. Я, — — — і говорить, — — — і не звик п’єси з кінця дивитися.Почав Василь Іванович продавати свій квиток кому потрапило. Із працею продав за гривенник одному безпритульному. Плюнув убік свого вешальщика й вийшов на вулицю