povnij zmist drevnya istoriya teffi chast 1 - Шкільний Всесвіт

Древня історія

Греція

Греція займає південну частину Балканського півострова.

Сама природа розділила Грецію на чотири частини:

1) північну, котра перебуває на півночі;

2) західну — на заході;

3) східну — не сході й, нарешті,

4) південну, що займає південь півострова.

Цей оригінальний поділ Греції здавна залучало до неї погляди всієї культурної частини населення земної кулі. У Греції жили так звані “греки”. Говорили вони на мертвої мови й віддавалися твору міфів про богів і героїв. Улюблений герой греків був Геркулес, що прославився тим, що вичистив Авгієві стайні й тим подав грекам незабутній приклад охайності. Крім того, цей аккуратник убив свою дружину й дітей. Другим улюбленим героєм греків був Эдип, що по неуважності вбив свого батька й женився на своїй матері. Від цього по всій країні зробилася моровая виразка й усе відкрилося. Эдипу довелося виколоти собі ока й відправитися подорожувати з Антигоной. У південній Греції був створений міф про Троянську війну, або “Прекрасна Олена” у трьох діях у музикою Оффенбаха. Справа була от як: у царя Менелая (комік буф) була дружина, прозвана за красу й за те, що носила плаття з розрізом, Прекрасною Оленою. Її викрав Парис, що Менелаю дуже не сподобалося. Тоді почалася Троянська війна. Війна була жахлива. Менелай виявився зовсім без голосу, а всі інші герої брехали нещадно. Проте війна ця залишилася в пам’яті вдячного людства; так, наприклад, фраза жерця Калхаса: “Занадто багато квітів” цитується дотепер багатьма фейлетоністами не без успіху. Скінчилася війна завдяки втручанню хитромудрого Одиссея. Щоб дати можливість воїнам пробратися в Трою, Одиссей зробив дерев’яного коня й посадив у нього воїнів, а сам пішов. Трояне, стомлені довгою облогою, не ладь були пограти дерев’яною конячкою, за що й поплатилися. У самий розпал гри з коня вилізли греки й завоювали безтурботних ворогів. Після руйнування Трої грецькі герої повернулися додому, але не на радість собі. Виявилося, що дружини їх за цей час вибрали собі нових героїв і віддавалися зраді чоловікам, яких і вбили негайно після перших рукостискань. Хитромудрий Одиссей, передбачаючи все це, не повернувся прямо додому, а зробив невеликий гак у десять років, щоб дати час дружині своєї Пенелопе приготуватися до зустрічі з ним. Вірна Пенелопа чекала його, коротаючи час зі своїми нареченими. Нареченим дуже хотілося на ній женитися, але вона розсудила, що набагато веселіше мати тридцять наречених, чим одного чоловіка, і надувала нещасних, відтягаючи день весілля. Удень Пенелопа ткала, уночі порола виткане, а заодно й сина свого Телемаху. Історія ця скінчилася трагічно: Одиссей повернувся. “Илиада” зображує нам військову сторону грецького життя. “Одиссея” малює побутові картини й суспільні вдачі. Обидві ці поеми вважаються добутками сліпого співака Гомера, ім’я якого користувалося в стародавності настільки більшою повагою, що сім міст заперечували честь бути його батьківщиною. Яка різниця з долею сучасних нам поетів, від яких часто не ладь відмовитися власні батьки! На підставі “Илиады” і “Одиссеи” про героїчну Грецію ми можемо сказати наступне. Народонаселення Греції розділялося на: 1) царів; 2) воїнів і 3) народ. Кожний виконував свою функцію. Цар царював, воїни боролися, а народ “змішаним гулом” виражав своє схвалення або несхвалення двом першим категоріям. Цар, звичайно людина небагатий, робив свій рід від богів (слабка розрада при порожнім казначействі) і підтримував своє існування більш — менш добровільними подарунками. Знатні чоловіки, що оточують царя, також робили свій рід від богів, але вже в більше віддаленому ступені, так сказати, сьома вода на киселі. На війні ці знатні чоловіки виступили поперед іншого війська й відрізнялися пишністю свого озброєння. Зверху їх закривав шолом, посередині панцир і з усіх боків щит. Одягнений таким чином, знатний чоловік їхав у бій на парній колісниці з кучерями — спокійно й затишно, як у трамваї. Боролися всі врозсип, кожний за себе, тому, навіть переможені, могли багато й красномовно розповідати про свої військові подвиги, яких ніхто не видал. Крім царя, воїнів і народу, були в Греції ще й раби, що складаються з колишніх царів, що були воїнів і колишнього народу. Положення жінки в греків було завидне в порівнянні з положенням її в східних народів. На грецькій жінці лежали всі турботи про домашнє господарство, пряденье, ткання, миття білизни та інші різноманітна турбота домоведення, тоді як східні жінки примушені були проводити час у ледарстві й гаремних задоволеннях серед докучной розкоші. Релігія греків була політична1, причому боги перебували в постійному спілкуванні з людьми, а в багатьох сім’ях бували часто й зовсім запросто. Іноді боги поводилися легковажно й навіть непристойно, валячи їхніх людей, що виду