povnij zmist daleka j blizka kazka astafev v p 1 2 - Шкільний Всесвіт

Далека й близька сказкана задворках нашого села серед трав’янистої галявини стояло на палях довге бревенчатое приміщення з подшивом з дощок. Воно називалося “мангазина”, до якої примикала також заметушня, — – — і сюди селяни нашого села звозили артільний інвентар і насіння, називалося це “обшэственным фондом”. Якщо згорить дом. якщо згорить навіть все село, насіння будуть цілі й, виходить, люди будуть жити, тому що, покудова є насіння, є рілля, у яку можна кинути їх і виростити хліб, він селянин, хазяїн, а не нищеброд.Віддалік від заметушні — – — і вартівня. Пригорнулася вона під кам’яним осипом, у заветрии й вічної тіні. Над вартівнею, високо на увалі, росли модрини й сосни. Позад її викурювався з каменів синім димком ключ. Він розтікався по підніжжю увалу, позначаючи себе густою осокою й квітами таволги в літню пору, узимку — – — і тихим парком з — під снігу й куржаком по чагарниках, що наповзали з увалів.У вартівні було два вікна: одне поруч дверей і одне збоку убік села. Те вікно, що до села, затягло расплодившимися від ключа черемушником, жалицей, хмелем і різної дурниной. Даху у вартівні не було. Хміль повив її так, що нагадувала вона однооку кошлату голову. Із хмелю стирчало трубою перекинуте цебро, двері відкривалася відразу ж на вулицю й стряхивала краплі дощу, шишки хмелячи, ягоди черемшини, сніг і бурульки залежно від пори року й погоди.Жив у вартівні Вася — Поляк. Росту він був невеликого, хром на одну ногу, і в нього були окуляри. Єдина людина в селі, у якого були окуляри. Вони викликали полохливу чемність не тільки в нас, дітлахів, але й у дорослих.Жив Вася мирно, зла нікому не заподіював, але рідко хто заходив до нього. Лише самі розпачливі дітлахи нишком заглядали у вікно вартівні й нікого не могли розглянути, але лякалися все — таки чогось і із криками тікали ладь.У заметушні ж дітлахи штовхалися із провесни й до осені: грали в прятки, заповзали на череві під бревенчатый в’їзд до воріт заметушні або ховали під високою підлогою за палями, і ще в засіках ховалися; рубалися в бабки, у чику. Тес подшива був побитий панками — – — і бітами, налитими свинцем. При ударах, що гулко віддавалися під зводами заметушні, усередині її спалахував горобиний переполох.Тут, біля заметушні, я був залучений до праці — – — і крутив по черзі з дітлахами віялку й тут же в перший раз у житті почув музику — – — і скрипку…На скрипці рідко, дуже, щоправда, рідко, грав Вася — Поляк, той загадковий, не з миру цього людин, що обов’язково приходить у життя кожного парубійка, кожної дівчиська й залишається в пам’яті назавжди. Такій таємничій людині начебто й покладалося жити в хатинці на курьих ніжках, у морхлом місці, під увалом, і щоб вогник у ній ледь теплів, і щоб над трубою ночами по^ — п’яному реготав пугач, і щоб за хатинкою димівся ключ. і щоб ніхто — ніхто не знав, що робиться в хатинці й про що думає хазяїн.Пам’ятаю, прийшов Вася один раз до бабусі й щось запитав у ніс. Бабуся посадила Васю пити чай, принесла сухої трави й стала заварювати її в чавунці. air max pas cher Вона жалісно поглядала на Васю й протяжно зітхала.Вася пив чай не по^ — нашому, не вприкуску й не із блюдця, прямо зі склянки пив, чайну ложку викладав на блюдце й не роняв неї на підлогу. Окуляри його грізно посверкивали, стрижена голова здавалася маленької, із брюковку.