povnij zmist chudo v piranyase amadu zh chast 1 - Шкільний Всесвіт

Це чудо свершилось у місті Пираньяс, що на березі ріки Сан — Франсиско, у шумний базарний день, у присутності сотень свідків із самих різних шарів суспільства: від багатого полковника Жарди Рамалью, що воював ще з Лампианом, до бідних селян, що приїхали із глибинки, щоб продати на ярмарку маниоковую борошно й кукурудзу зі своїх наділів. buy albion gold У числі очевидців була одна іменита гостя — її в ті дні саме приймали в місті із усілякими почестями — дона Элоиза Рамос, удова знаменитого письменника. А оскільки правдолюбство цієї шановної сеньйори відомо всім і кожному, те одного її свідчення досить, щоб не засумніватися в істинності що происшли. cheap albion gold Героями цієї історії стали Убалдо Кападосио, автор лубків, поет і підкорювач жіночих серць (відразу три професії, і в кожній він досяг вершин майстерності) і капітан Линдолфо Эзекиэл, що вважався першим молодцем і шибеником в Алагоасе, а ці краї завжди славилися своїмиоїми хоробрими. Капітан якого роду військ — неясно дотепер, звання це він одержав, відправляючи людей на цвинтар, оскільки був найманим убивцею (чим заробляв гроші й славу). buy albion silver А ще він був чоловіком Сабо, і це звання жадало від його сили й рішучості, щоб захистити свій скарб від зазіхань, тому що Сабо, говорячи по правді, анітрошки не боялася ні професії чоловіка, ні злісного вираження його особи, ні його смертоносної зброї й марнувала посмішки праворуч і ліворуч. Про Сабо мріяло все чоловіче населення по обох берегах Сан — Франсиско, починаючи із чотирнадцяти років: неодружені й одружені, заручені й розведені. Але готовність зустріти грудьми лють чоловіка й кулю з його револьвера демонструвала тільки безстрашна Сабо — численні залицяльники лише зітхали так відводили від спокусниці ока, замкнувши на замок серця й чресла. albion gold Виключенням став Убалдо Кападосио. buy albion gold І не тому, що він такийий незвичайний хоробрий, без страху й сумніву, просто він не знав місцевих умов і обставин. Він був чужим у цьому місті, куди приїхав, щоб продати на жвавому ярмарку свої твори (останнє, “Історія аристократки, що жила з перевертнем”, мало заслужений успіх і попитом), випадково виявився на святі, де співав під гармоніку свої пісні, і в гостинній постелі на груди смаглявки, де відпочивав від праць праведних. Але, як би те не було, він зустрівся з убивцею віч — на — віч, одягнений у жіночу нічну сорочку, а точніше — у коротеньку сорочку Сабо рожевого кольору.Поет Убалдо Кападосио був красенем — чоловіком, що розбив не одне жіноче серце. Високий, стрункий, сильний, із бронзовою шкірою, непокірливими кучерями, білозубою посмішкою й добре підвішеною мовою: він пересипав своє мовлення влучними словами, вишуканими вираженнями, і де б він не з’являвся, відразу зав’язувалася невимушена розмова. albion silver На просторах сертанов Баии й Сержипи, де звичайно бродив Убалдо зі своєю валізкою, гармонікою й гітарою, всі його знали й любили. За ним приходили здалеку, щоб запросити на крестины, весілля або велорио: ніхто краще його не міг придумати заздоровницю на честь молодих або розповісти історію на нічному пильнуванні, що змусила б плакати або сміятися навіть небіжчика. І це не метафора, такий випадок був насправді, є живі свідки, які можуть усе підтвердити. Я назву тільки два імена: художник Калазанс Немає й поет Флорисвалдо Матос. Обоє своїми очами бачили, як покійний Аристобулу Негритуди розреготався лежачи в труні, мертвее нікуди, коли почув оповідання Убалдо Кападосио про те, як у Марагожипи з’явився кит. cheap albion gold Ще там був художник Карибэ, але хіба можна вірити цьому непоправному брехунові? За його словами, Негритуди не тільки розсміявся, але й додав одну деталь (непристойну) до оповідання Кападосио. Але знаючі люди говорять, що ці сальності — вигадка самого Карибэ, людини сумнівної репутації, оскільки Аристобулу, незважаючи на все своє марнославство, не став би влазити в чуже оповідання. Такий делікатний небіжчик.А вуж на святах Кападосио просто не було рівних: у руках гармоніка, голос із хрипотцой, зм’якшений ковтком кашасы, млосний погляд із благанням — устояти неможливо. cheap albion silver Про нього зітхали, йому клялися в любові самотні й замужні, коханки й наречені й низки безутішних удів. Кападосио як людина великодушний уважав, що утішати вдовиць — його обов’язок. Подихи були глибокими, клятви — жаркими, але були також погрози й обіцянки помститися. Тільки поет був не боязкого десятка й не любив відступати.Бурлака по природі, Кападосио, проте обзавівся будинком і сімейним вогнищем — вірніше, будинками й вогнищами — як у Баие, так і в Сержипи.