povnij zmist chotiri dni zoshhenko m m - Шкільний Всесвіт

Німецька війна й різні там окопчики — — — і все це тепер, громадяни, на нас позначається. Всі ми через це нездорові й хворі. У кого нерви розхитані, у кого черево як — небудь зводить, у кого серце не так аритмічно б’ється, як це хотілося б. Все це результати.На своє здоров’я, звичайно, поскаржитися я не можу. Здоровий. І жеру нічого. І сон нешкідливий. Однак щохвилини остерігаюся, що ці окопчики й на мені позначаться.Теж от, не дуже давно, устав я з постелі. І надягаю, як зараз пам’ятаю, чобіт. А дружина мені говорить: — — — і Щось, говорить, ти, Ваня, сьогодні з особи начебто такий сірий. Нездоровий, говорить, такий у тебе колір бордо.Подивився я в дзеркало. Дійсно — — — і колір особи розпачливий бордо, і морда цегли просить.От ті, думаю, журавлина! Позначаються окопчики. Може, у мене серце або там ще який — небудь орган не так добре б’ється. Тому, може, я й сірію.Пощупав пульс — — — і тихо, але працює. Однак якісь болі зсередини пішли. І ниє щось.Смутний такий я одягся й, не поївши чаю, вийшов на роботу.Вийшов на роботу. Думаю — — — і коли який чорт скаже мені щодо мого виду або кольору особи — — — і сходжу обов’язково до доктора. Чи мало — — — і живе, живе людина й раптом хлоп — — — і помирає. Скільки завгодно.Без п’яти одинадцять, як зараз пам’ятаю, підходить до мене старший майстер Житков і говорить: — — — іІван Федорович, голубчик, так що з тобою? Вид, говорить, у тебе сьогодні надто розпачливий. Нездоровий, говорить, у тебе, землистий вид.Ці слова начебто мені по серцю полоснули. Похитнулося, думаю, мати чесна, здоров’я. Дострибався, думаю. І знову стало нити в мене усередині, каламутити. Ледве, знаєте, до будинку доповз. Хотів навіть швидку допомогу викликати.Доповз до будинку. Звалився на постіль. Лежу. Дружина реве, горює.Сусіди приходять, охають: — — — і Ну, говорять, і видик у тебе, Іван Федорович. Нічого не скажеш. Не особистість, а формене бордо.Ці слова ще більше мене ятрять. Лежу плошкою й спати не можу.Ранком встаю розбитий, як сукин син. І велю скоріше лікаря запросити.Приходить комунальний лікар і говорить: симуляція Ледве я за ці самі слова лікаря не побив. — — — і Я, говорю, покаджу, яка симуляція. Я, говорю, зараз, може бути, розорюся на трояк і до самого професора сяду й поїду.Став я збиратися до професора. Надяг чисту білизну Став голитися. Провів бритвою по щоці, мило стер — — — і дивлюся — — — і щока біла, здорова, і рум’янець на ній грає.Став скоріше фізію ганчірочкою терти, дивлюся — — — і начисто сходить сірий колір бордо.Дружина приходить, говорить: — — — і Так ти мабуть, Ваня, тиждень народжу не полоскав?Я говорю: — — — і Тиждень, цього бути не може, — — — і теж вистачила, дурка яка. Але, говорю, дня чотири, це, мабуть, дійсно вірно.А головне, на кухні в нас холодно й незатишно. Прямо митися от як небажання. А коли стали охати так ойкати — — — іотут вуж і зовсім, чи знаєте, не до миття. Тільки б до ліжка доповзти.Цю мінуту помився я, поголився, краватка причепив і пішов свеженький як огірочок, до свого приятеля.І болю відразу начебто ослабнули. І серце нічого собі б’ється. І здоров’я стало прямо видатне