povnij zmist chorna strila stivenson r 1 14 - Шкільний Всесвіт

ПРОЛОГ. ДЖОН За — Всехкак — Те раз після полудня пізньої весною дзвін на вежі Тэнстоллского замка Марнотрат задзвонив у невизначений час. Усюди, у лісі й у полях, що оточують ріку, люди покидали роботу й кинулися назустріч дзенькоту; зібралися й у сільці Тэнстолл бідняки — селяни; вони з подивом прислухалися до дзвона.У ті часи — — — і в царювання старого короля Генріха VI [1] — — — і сільце Тэнстолл мала майже такий же вид, як тепер. По довгій зеленій долині, що спускається до ріки, було розкидано десятка два будинки, побудованих з важких дубових колод. Дорога йшла через міст, потім піднімалася на протилежний берег, зникала в лісових заростях і, зринувши, тяглася до замка Марнотрат і далі, до абатства Холивуд. Перед селом, на схилі пагорба, стояла церква, оточена тисовими деревами. А навкруги, куди не кинеш погляд, тяглися ліси, над якими піднімалися вершини зелених в’язів і що починали зеленіти дубів.Біля самого мосту на бугрі стояв кам’яний хрест; у хреста зібралася купка людей — — — і шість жінок і довготелесий малий у червоній полотняній сорочці; вони сперечалися про те, що може означати дзенькіт дзвона. Півгодини назад через село проскакав гонець; у харчевні він випив кухоль пива, не злазити з коня, — — — і так він квапився; але він і сам нічого не знав, він віз запечатані листи сера Дэниэла Брэкли серові Оливеру Отсу — — — і священикові, що керував замком Марнотрат, поки хазяїн був у від’їзді.Раптово пролунав стукіт копит; з лісу виїхав юний Ричард Шелтон, вихованець сера Дэниэла, і лунко проскакав по гучному мосту. Він — Те вуж напевно знає, що трапилося, — — — і його окликнули й попросили пояснити. Він охоче зупинився. Це був засмаглий сіроокий юнак років вісімнадцяти в куртці з оленячої шкіри із чорним оксамитовим коміром; на голові в нього був зелений каптур, за плечима висів сталевий арбалет. Гонець, як виявилося, привіз важливі звістки. Стояла битва. Сер Дэниэл надіслав наказ зібрати всіх чоловіків, здатних натягати лук або тягти алебарду, і гнати якомога швидше в Кэттли, а всім, хто ослухається, він загрожував своїм гнівом; але про те, з ким і де прийде боротися. Дикий не знав нічого. Незабаром з’явиться сюди сам сер Оливер, а Беннет Хэтч уже озброюється, тому що вести загін доручене йому. — — — і Війна — — — і руйнування для нашої доброї країни, — — — і сказала одна з жінок. — — — і Коли барони воюють, селяни їдять коріння й траву. — — — і Ні, — — — і сказав Дикий. — — — і Всякий, хто піде за сером Дэниэлом, буде одержувати по шести пенсів у день, а лучники — — — і по дванадцяти. — — — і Для тих, хто залишиться живий, — — — і відповіла жінка, — — — і воно, бути може, і так. Ну, а ті, кого вб’ють, пан? — — — і Вмерти за свого законного пана — — — і краща смерть на світі, — — — і сказав Дикий. — — — і Він мені не пан, — — — і сказав малий у червоній сорочці. — — — і Я стояв за Уэлсингэмов; всі ми тут, у Брайерли, стояли за Уэлсингэмов; так було до сретенья позаминулого року. А тепер я повинен стояти за Брэкли! І все за законом! Де ж справедливість? Нас зовсім здолав цей сер Дэниэл зі своїм сером Оливером, що осяг всі закони, крім законів честі, тим часом, як у мене один — єдиний законний пан — — — і нещасний король Гарри Шостий, благослови його бог, що зараз однаково що мале дитя, що ще не навчилося відрізняти праву руку від лівої. — — — і Кепський у тебе мова, приятель, — — — і відповів Дикий. — — — і Ти обмовляєш і на свого славного пана й на його величність короля. Але король Гарри — — — і хвала святим! — — — і знову в доброму розумі й незабаром відновить мир. Який ти сміливий, коли сер Дэниэл не чує тебе! Ну, так я не донощик. І годі про це! — — — і На вас, майстер Ричард, я не тримаю зла, — — — і проговорив селянин. — — — і Ви ще хлопчик. А от виростете й побачите, що кишені ваші порожні. Більше я нічого не скажу. Так допоможуть святі сусідам сера Дэниэла й так захистить богородиця його вихованців! — — — і Клипсби! — — — і сказав Ричард. — — — і Честь моя не дозволяє мені слухати таким мовленням. Сер Дэниэл — — — і мій добрий пан і мій опікун. — — — і Ну, якщо так, — — — і сказав Клипсби, — — — і я вам задам загадку. На чиїй стороні сер Дэниэл? — — — і Не знаю, — — — і відповів Дикий і злегка почервонів, тому що його опікун у цей неясний час безупинно переходив з однієї сторони на іншу й після кожної зради багатства його збільшувалися. — — — і Ніхто цього не знає, — — — і сказав Клипсби. — — — і Він лягає спати прихильником Ланкастера, а прокидається прихильником Йорка.На мосту пролунав стукіт залізних підків; усе обернулися й побачили що скакає Беннета Хэтча. Це був сивуватий чоловік з важко