povnij zmist avantyurne opovidannya opalni opovidannya zoshhenko m m - Шкільний Всесвіт

Т а и н с т у е и н а я з а п а д н яна площадці четвертого поверху людина зупинилася.Він пошарив у кишенях, вийняв сірника й чиркнув.Жовте, коротке полум’я освітило мідну дверну дощечку. На дощечці був сказано буквально cледующее:”Зубний лікар Яків Петрович Шишман”. — — — і Здеся, — — — і прошептав незнайомець. І, не знайшовши дзвінка, постукав ногою у двері.Незабаром клацнув французький замок, і двері безшумно розкрилися. — — — і Звиняюсь, зубний лікар приймають? — — — ізапитав незнайомець, з обережністю входячи в напівтемну прихожую. — — — і Вам доведеться небагато почекати, — — — і сухо відповів лікар. — — — і В мене зараз пацієнт. — — — і Ну, що ж, можна почекати, — — — і добродушно погодився незнайомець.Лікар гострим свердлувальним поглядом подивився на незнайомця й, недобро посміхнувшись, додав: — — — і Прошу вас пройти в їдальню. Випливайте за мною.І ледь незнайомець сіл, як лікар, швидко обернувшись назад, вискочив з кімнати й захлопнув за собою важкі, масивні двері.Пролунало лиховісне клацання замка.Незнайомець смертельно сполотнів і допитливим поглядом оглянув приміщення. Кімната була майже порожня. Крім стола, покритого скатертиною, і пари дерев’яних стільців, нічого в ній не було.Лікар приймає незнайомця.Через двадцять мінут зубний лікар Яків Шишман прийняв незнайомця. — — — і Я дуже вибачаюся, — — — і сказав лікар, — — — і що мені довелося закрити вас у їдальні. Прислуги в мене, чи бачите, немає. А знаєте, яке нині годинка? Давеча в мене пацієнти два пальта з вішалки віднесли. Перед тим — — — і шубу. . . А сьогодні, знаєте, один диявол останню мідну плювальницю із прихожей виніс. Прямо хоч кидай роботу. Поки отут, знаєте, возишся з пацієнтом, що очікують виносять. Доводиться приймати такі міри. . . Я дуже вибачаюся. . . Відкрийте рот.. — — — і Хм, — — — і невиразно сказав незнайомець і відкрив рот.3. Чиста работанезнакомец вийшов на вулицю, зупинився в ліхтаря й саркастично посміхнувся. — — — і Тэк, — — — і сказав незнайомець, — — — і подивимося теперича що за дермо.Він вийняв з — під пальто столову скатертину й розгорнув її. — — — і А скатертишка — те дрянь. Латана скатертишка, — — — і прошептав крізь зуби незнайомець і з остервенением сплюнув.Потім потоптався на місці й промурмотав: — — — і Ну, пес із їй, яка є! Окроме її ні чорта ж не було. Не стільці ж, громадяни, виносити.Незнайомець махнув рукою й побрів далі.