povnij zmist alesha beskonvojnyj shukshin u m - Шкільний Всесвіт

Його кликали — те не Алеша, він був Костячи Валиків, але все в селі кликали його Алешей Бесконвойным. А кликали його отож за що: за рідку в наші дні безвідповідальність, некерованість. Втім, безвідповідальність його не простиралася безмежно: п’ять днів у тижні він був безвідмовний працівник, більш того — — — і старанний працівник, умілий (улітку він пас колгоспних корів, узимку був скотарем — — — і кочегарил на фермі, траплялася — — — і нічна справа — — — і приймав, теляти), але наступала субота, і отут усе: Алеша випрягався, Два дні він не працював у колгоспі: суботу й неділю. І навіть уже й забули, коли це він завів такий порядок, усі знали, що цей преподобний Алеша “сроду такий” — — — і в суботу й неділю не працює — Пробували, звичайно, вплинути на нього, і не раз, але все безглуздо. Жалували взагалі — те: у нього п’ятеро дітлахів, з них тільки старший добрався до десятого класу, інший часник сидів десь ще в другому, у третьому, у п’ятому… Так і махнули на нього рукою. А що зробиш? Переконуй його, не переконуй — — — і як об стінку горох. Ляскає очами… “Ну, зрозумів, Алеша?” — — — і запитають. “Чого?” — — — і “Так не можна ж дозволяти собі такі речі, які ти собі дозволяєш! Ти ж не на фабриці працюєш, ти ж у сільському господарстві! Як же так — те? А?” — — — і “Чого?” — — — і “Кинь дурачка із себе будувати! Тебе російською мовою запитують: будеш у суботу працювати?” — — — і “Немає. Між іншим, щодо дурачка — — — і я адже можу теж… дам у чоло разок, і ти мені ніякої статті за це не знайдеш. Ми теж закони знаємо. Ти мені образа словом, я тобі — — — і в чоло: уважається — — — і взаємність”. От і поговори з ним. Він навіть на збори не ходив у суботу.Що ж він робив у суботу?У суботу він палив лазню. Усе. Більше нічого. Розжарював лазню, мився й починав паритися. Парився, як ненормальний, як паровоз, по п’ята година парилася! З відпочинком, звичайно, з перекуром… Але однаково це ж який треба мати організм! Кінський?У суботу він просипався й відразу згадував, що сьогодні субота. І відразу в нього розпускалася в душі тиха радість. Він навіть особою світлішав. Він навіть не вмивався, а йшов відразу у двір — — — і колоти дрова.У нього була своя наука — — — і як палити лазню. Наприклад, дрова в лазню йшли тільки березові: вони дають після себе стійкий жар. Він колов їх акуратно, з насолодою…От, допустимо, одна така субота.Погода стояла саме нудна — — — і мерзлякувато було, сиро, легковажно — — — і кінець жовтня. Алеша таку погоду любив. Він ще вночі чув, як пробрызнул дощик — — — і постукало м’яко, дробно в стекла вікон і перестало. Потім у верхньому правому куті будинку, де завжди гуділо, загудів — — — і вітер налагодив. І ставні пішли смикатися. Потім вітер поутих, але однаково ранком ще потягував — — — і сніговий, холодний.Алеша вийшов із сокирою у двір і став вибирати березові кругляши на расколку. Холод поліз під фуфайку… Але Алеша пішов махати сокиркою й зігрівся.Він вибирав зі стосу цурки потолще… Вибере, візьме її, як поросяти, на руки й несе до дроворубі. — — — і Ишь ти… який, — — — і говорив він ласкаво чурбаку. — — — і Отаман якої… — — — і Ставив цього “отамана” на широкий пень і тюкав по голові.Незабаром він так натюкал велика купа… Довго стояв і дивився на цю купу. Білизна й соковитість, і чистота таємна полін, і дух від них — — — і свіжий, нутряний, ледве захололий, лесовой…Алеша стягнув їх у лазню, акуратно склал біля каменки, Ще потім буде момент — — — і розпалювати, теж милу справу. Алеша навіть хвилювався, коли розпалював у каменке. Він взагалі дуже любив вогонь.Але треба ще наносити води. Справа не стільки миле, але й противного в тім нічого немає. Алеша намагався тільки скоріше наносити. Так дріботав ногами, коли ніс на коромислі повні цебра, так вигинався довгою своєю фігурою, щоб не хлюпати із цебер, сміх дивитися. Баби в колодязя завжди дивилися. І переговорювалися. — — — і Ти глянь, глянь, як пружинить! Чисто акробат!.. — — — і Й не хлюпає адже! — — — і Так куди так несеться — те? — і Ну, баню знову палить… — — — і Так рано ж ще! — — — і От весь день буде лазнею займатися. Бесконвойный він і є… Алеша.Алеша наливав до країв казан, що в каменке, дві більші діжки й ще в оцинковану ванну, що від купив років п’ятнадцять назад, у якій по черзі перекуповувалися всі його дитини. Тепер він неї пристосував у лазню, И добре! Вона стояла на полиці, скраю, місця багато не займала — — — і не заважала паритися, — — — і а вода завжди під рукою. Коли Алеша особливо заходився на полку, коли на голові волосся тріскотіли від жари, він курял голову прямо в цю ванну.Алеш