povnij zmist albom chexov a p - Шкільний Всесвіт

Титулярний радник Кратерів, худий і тонкий, як адміралтейський шпиль, виступив уперед і, обратясь до Жмыхову, сказав: — Ваше превосходительство! Спонукувані й торкнуті всею душею вашим довголітнім начальничеством і отеческими попечениями… — Більш ніж у продовження цілих десяти років, — підказав Закусин. — Більш ніж у продовження цілих десяти років, ми, ваші підлеглі, у сьогоднішній знаменний для нас… тово… день підносимо вашому превосходительству, у знак нашої поваги й глибокої вдячності, цей альбом з нашими портретами й бажаємо в продовження вашого знаменного життя, щоб ще довго, до самої смерті, ви не залишали нас… — Своїми отеческими наставляннями на шляху правди й прогресу… — додав Закусин, витерши із чола миттєво, що виступив піт; йому, мабуть, дуже хотілося говорити й, цілком ймовірно, у нього була готова мовлення. — И так розвівається, — скінчив він, — ваш прапор ще довго на поприще генія, праці й суспільної самосвідомості!По лівій зморшкуватій щоці Жмыхова поповзла сльоза. — Добродії! — сказав він тремтячим голосом. — Я не очікував, ніяк не думав, що ви будете святкувати мій скромний ювілей… Я торкнутий… навіть… досить… Цієї мінути я не забуду до самої могили, і вірте… вірте, друзі, що ніхто не бажає вам так добра, як я… А коли що й було, то для вашої ж користі…Макух, дійсний статський радник, поцілувався з титулярним радником Кратеровым, що не очікував такої честі й сполотнів від захвату. Потім начальник зробив рукою жест, що означав, що він від хвилювання не може говорити, і заплакав, точно йому не дарували дорогого альбому, а, навпаки, віднімали… Потім, небагато заспокоївшись і сказавши ще кілька відчутих слів і давши всім потиснути свою руку, він, при голосних радісних кличах, спустився долілиць, сіл у карету й, що проводжається благословениями, виїхав. Сидячи в кареті, він відчув у груди наплив незвіданих досі радісних почуттів і ще раз заплакали.Удома очікували його нові радості. Там його сім’я, друзі й знайомі влаштували йому таку овацію, що йому здалося, що він справді приніс батьківщині дуже багато користі й що, не будь його на світі, те, мабуть, батьківщині довелося б дуже погано. Ювілейний обід весь складався з тостів, мовлень, обіймів і зліз. Одним словом, Макух ніяк не очікував, що його заслуги будуть прийняті так близько до серця. — Добродії! — сказав він перед десертом. — Дві години тому я був удоволений за всі ті страждання, які доводиться переживати людині, що служить, так сказати, не формі, не букві, а боргу. Я за увесь час своєї служби безперестану тримався принципу: не публіка для нас, а ми для публіки. І сьогодні я одержав вищу нагороду! Мої підлеглі піднесли мені альбом… От! Я торкнутий.Святкові фізіономії нагнулися до альбому й стали його розглядати. — А альбом гарненький! — сказала дочка Жмыхова, Оля. — Я думаю, він рублів п’ятдесят коштує. ПРО, яка принадність! Ти, папка, віддай мені цей альбом. Чуєш? Я його сховаю… Такий гарненький.Після обіду Олечка віднесла альбом до себе в кімнату й замкнула його в стіл. На інший день вона вийняла з нього чиновників і покидала їх на підлогу, і замість них вставила своїх інститутських подруг. Формені віцмундири поступилися своє місце білим пелеринкам. Колючи, синок його превосходительства, підібрав чиновників і розфарбував їхній одягу червоною фарбою. Безвусим намалював він зелені вуси, а безбородим — коричневі бороди. Коли нема чого вже було красити, він вирізав изкарточек чоловічків, проколов їм шпилькою ока й став грати в солдатики. Вирізавши титулярного радника Кратерова, він зміцнив його на коробці з — під сірників і в такому виді поніс його в кабінет до батька. — Тато, монумент! Подивися!Макух зареготав, похитнувся й, розчулившись, поцілував взасос Колину щічку. — Ну, іди, пустун, покажи мамі. Нехай і мама подивиться

Додав: