На основі історіографічного аналізу численних публікацій про відомого діяча українського національно-визвольного руху Дмитра Донцова (1883-1973) доведено, що подальший посту у вивченні шеї неординарної та суперечливої постаті можливий за умови: розширення джерельної бази досліджень і сумлін ного, неупередженого ставлення до виявлених документів: залучення до нау кового обіrv dфотодокументів, зокрема тих, що знаходяться в центральних державних архівах і наукових бібліотеках України: застосування нових мето дик біографічного дослідження: прискіпливої уваги до тих питань, що досі не досліджувалися, як то. особисте життя д.І. Донцова, місце у ньому Марії Дон пової та родини Бачинських спілому.

On the basis of the historiographic analysis of a great number of publications about the famous figure of the Ukrainian national liberation movement Dmytro Dontsov. it is shown that the further onward in the studv of this non-ordinary and contradictory figure is possible on condition of widening the source base of investigations and scrupulous. unprejudiced treatment of discovered documents: the introduction of photo documents. in particular, those that are kept in central state archives and scientific libraries of Ukraine to scientific circulation: the application of new techniques of biographical studies: special attention to the

problems that have not been studied vet. for example. D. Dontsov’s private life.

Maria Dontsova’s olace in it and the Bachvnskv familv as a whole.

Дмитро Івановичу Донцову належить особливе місце в іс торії України як авторові найвідомішої та водночас, найвпли вовішої націоналістичної доктрини. Його постать і вчення ше з 1910-х рр. привертали до себе увагу дослідників, проте у різні часи досить неоднаковою мірою. Свого апогею наукове заціка влення Д.І. Донцовим досягло в середині 1950-х рр.. Насампе ред не було пов’язано з відзначенням українською еміграцією у 1958 р. 75-річчя від дня народження та 50-літнього ювілею йо го публіцистичної та громадської діяльності. Тоді було висуну то пропозицію здійснити повне видання творів Дмитра Донцо ва. яка, проте, не була реалізована Г11. Однак. з’явилася бібліо графія творів Д.І. Донцова, укладена Павлом Штепою [21.

У 60-х рр. ХХ ст. інтерес до творчості Дмитра Донцова відчу тно зменшився, що було зумовлено кризою патріотичних почу вань діаспори. Певний ажіотаж навколо постаті ідеолога чин ного націоналізму» спостерігався лише на початку 1970-х рр. у зв’язку зі смертю д.І. Донцова 30 березня 1973 р. і виходом у світ фундаментальної праші Михайла Сосновського «Дмитро

Донцов — політичний портрет: із історії розвитку українського націоналізму 31 v 1974 р.. У наступні роки було проведено три наукові конференції. присвячені вшануванню його пам’яті: олна

1973 р. у Нью-Йорку (організаторами виступили Сеньйорат Товариства української студіюючої молоді й Українське акаде- мічне товариство «Зарево). та дві в листопаді 1983 р. із наго ли 100-річчя від дня народження Дмитра Донцова (відповідно, у Чикаго. піл керівництвом професора Д. Штогрина. та в Монреа лі, під керівництвом професора Я. Келебая).

Панівний настрій у середовищі української діаспори, що значною мірою вплинув на наукові доробки повоєнного періо ду. яскраво відображає факт перевидання праць Л.І. Донцова v скороченому й таким чином зміненому вигляді. На думку Ро- мана Бжеського (Паклена). мала місце: «планова акія лікві дування ідей тирених самим Донцовим, шляхом перевидання писань Донцова з пофальшованими текстами» 141. Показово. що видавці творів Дмитра Донцова намагалися приховати це скорочення. У цьому ж контексті можна розглядати спроби окремих науковців «обілити окремих діячів ХХ ст., прихова вши їхній тісний зв’язок із ДІ. Донцовим. і таким чином об межити вплив останнього на хід історичних подій 151.

Неоднозначне висвітлення здобула діяльність Дмитра Дон цова на сторінках провідного довідкового видання української діаспори «Енциклопедії українознавства». Якщо перший том цього видання позитивно оцінює «Вісник Д.І. Донцова (невідомий автор). то четвертий том дає негативну характерис тику «Літературно-науковому віснику» з-під пера Володимира Дорошенка.

Характерною рисою історіографії цього етапу є те, що пре дметом вивчення була переважно ідеологія Д.І. Донцова, про дукт інтелектуальної праці мислителя. а не сама його діяль ність. Особливо дана теза стосуеться раннього (до 1960-х рр.) періоду дослідження цієї складної постаті. Спочатку його ідео логію вивчати філософи та теоретики українського націоналі зму. Вагомим внеском української діаспори в наукове осягнен ня ідеології д.І. Донцова стали, зокрема, праці Ольгерда Бор ковського 16-71. одного із засновників вітчизняних досліджень у галузі теорії нації та націоналізму. Степана Ленкавського 181. Антіна Княжинського 191. Михайла Лагодівського (псевдонім Михайла Демковича-Добрянського) 101. Миколи Шлемкевича П11. Згодом постаттю Дмитра Донцова зацікавилися літерату

рознаві. На особливу увагу заслуговують розвідки Романа Олійника (Рахманного) 12-131.

Лише згодом від середини 1950-х рр. за висвітлення теми взялися історики. Своєрідним закликом до нього прозву чали слова Бориса Крупницького про те, що на Д.І. Донцова вже можна дивитися з історичної перспективи: Дмитров Дон пов – наше минуле, хоча й недавне минуле.

Дослідникам української діаспори (М. Сосновському. А. Бедрію Г14-151. частково Романові Бжеському) належить найбільша заслуга у вивченні життєвого та творчого шляху Д.І. Донцова. Попри окремі суперечності в оцінці характеру його світоглядної еволюції, діяльності в добу Гетьманату тощо. завдяки їхнім зусиллям наука отримала цілісний (хоча й одно бічний образ Донцова-ідеолога та громадського діяча,

Окреме місце як щодо наукового рівня, так і щодо резонан су, який викликала ця праця, займає вже згадана више моног рафія м. Сосновського Дмитро Донцов політичний портрет: із історії розвитку українського націоналізму». Біографічний

блок цієї праці складається з таких розділів:

Юнацькі та студентські роки Дмитра Донцова:

Розрив Д.І. Донцова з українською соціал-демократичною робітничою партією (УСДРП):

Дмитро Донцов у роки Першої світової війни та революції: Політична та видавнича діяльність і публіцистична твор чість Д.І. Донцова 1920-х-1930-х рр.: Друга світова війна та діяльність Дмитра Донцова на еміграції.

Відповідно до структури дослідження М. Сосновського зго

дом усталилася така періодизація життя й діяльності Д.І. Дон цова: 17 серпня 1883 р. початок 1913 р. — період від народжен

ня Д.І. Донцова до його конфлікту з соціалістами:

липень 1913-січень 1914 рр. визрівання та протікання

конфлікту Дмитра Донцова з соціалістами: 1914-1921 рр. діяльність Дмитра Донцова під час Пер шої світової війни й Української національної революції 1917 1921 рр., становлення націоналістичної складової його світо

гляду:

1921-1939 рр. — діяльність д.І. Донцова у міжвоєнний період. остаточне оформлення його націоналістичних поглядів (найпідніший період у творчості):

1939 р.—30 березня 1973 р. останній період життя Дмитра

Донцова від початку Другої світової війни до його смерті. Крізь призму дослідження життя та діяльності Д.І. Донно

ва у своїй праці М. Сосновський виявив власні суспільні, полі тичні, наукові позиції, що й обумовили добір фактів із життя Дмитра Донцова. авторську аргументацію. посилання на певні авторитети. наявність специфічного опіночного тексту. Проте. не зважаючи на очевидну суб’єктивність М. Сосновського, саме його монографія покладена в основу практично всіх сучасних вітчизняних досліджень проблеми. автори яких не завжди по діляють його погляди.

Значного поширення набули наступні положення праць учених-істориків української діаспори:

  1. В українському житті тоді існувала ситуація, яка пот ребувала лікаря з психологією й талантом Донцова. Поява Донцова була історичною закономірністю (М. Сосновський) 13. с. 3961:
  2. Ідеологія Д.І. Донцова була. насамперед. відповіддю на потреби конкретної політичної дійсності після ліквідації украї нської державності (М. Сосновський): це було абсолютне запере- чення ХХ ст. як шілості, з усім його багажем (Б. Крупницький);
  3. Саме Дмитро Донцов є батьком українського націоналіз му, тоді як М. Міхновський був речником ідеї української сан мостійності (І. Лисяк-Рудницький)161:
  1. Концепція д.І. Донцова е різновидом тоталітарної ідеології (Л. Винар, М. Сосновський. 1. Лисяк-Рудницький, В. Поліщук [171):
  1. Те, що запропонував Дмитро Донцов, є, по суті, ідеаль ним типом напіоналізму (м. Сосновський): 6. Дмитра Донцова цікавили не стільки національні прав

ди, скільки національна динаміка (Б. Крупницький): 7. Підхід Д.І. Донцова е неісторичним (Б. Крупницький, М. Сосновський): 8. Дмитро Донцов виконав свою історичну місію (Б. Круп

ницький): 9. За хиби та помилки націоналізму відповідальність не суть не тільки нашоналісти. а й демократичний табір (І. Лисяк Рудницький). Попри недостатній науковий рівень багатьох публікацій.

внесок істориків і публіцистів української діаспори в опрацю вання теми має неперехідне значення. особливо. якщо згадати. шо протягом 1939-1991 рр. на теренах України вивчення. точ

ніше викриття, ідеології чинного напіоналізму» слугувало

винятково цілям радянської пропаганди.

Дослідження вчених української діаспори з цілком об’єктивних причин стали базою сучасних вітчизняних розро бок, присвячених Дмитру Донцову. Водночас спостерігається процес критичного переосмислення концепцій еміграційних авторів.

Сучасні вітчизняні дослідники опинилися в якісно нових умовах порівняно з тими, в яких перебували їхні попередники на еміграції. Ця зміна пов’язана з широкою доступністю творів Д.І. Донцова та розширенням джерельної бази. насамперед. пу- блікацією матеріалів так званого Варшавського архіву Дмитра Донцова, що мають вирішальне значення для розуміння львів ського періоду (1922-1939) його життя та творчості. Українські науковці отримали змогу ознайомитися з провідними здобутка ми зарубіжної та діаспорної історіографії в опрацюванні про блеми. Це. однак. мало як позитивні, так і негативні наслідки. Надмірне захоплення авторитетами призвело до того, що біль шість сучасних вітчизняних досліджень йде у фарватері напра цювань М. Сосновського. І. Лисяка-Рудницького. Дж. Армстро нга [181. О. Мотиля (191, а тому вносять мало принципово нового

в розробку теми. Хоча це зовсім не означає відсутність критич них оцінок. Так. на думку В. Кириленка, М. Сосновський приді лив занадто велику увагу політичній складовій доктрини Дмит ра Донцова, а тому філософські засади його ідеології залишили ся практично невисвітленими. М. Чугуенко наголошує на мето дологічних вадах дослідження М. Сосновського: схематизмі в зображенні еволюції Д.І. Донцова, однобічному трактуванні природи чинного націоналізму», надто прямолінійному отото жненні ідеології Дмитра Донцова з фашизмом. Окрім того. він вказує на наявність впливу політичної кон’юнктури 1970-х рр. — прагнення провідних діячів післявоєнної ОУН відмежуватися від тоталітарної спадщини Д.І. Донцова.

Про зацікавлення вітчизняних дослідників постаттю Дми тра Донцова свідчать: спроби проведення спеціалізованої кон ференції в 1993 р. 1201 і наявність виступів про нього на конфе ренціях дотичної проблематики: влаштування низки вечорів пам’яті Д.І. Донцова (із приводу 30-ї річниці його смерті) у бе резні 2003 р. зокрема. у Київському міському будинку вчите ля: численні публікації про Дмитра Донцова в періодиці цього самого року (насамперед. у газетах «День» і «Дзеркало тиж

ня ): організація спеціалізованих виставок про Д.І. Донцова Канадсько-українським бібліотечним пентром у м. Дніпропет ровську («Дмитро Донцов: сторінки життя» (2003 р.), «Ідейно теоретична спадщина Дмитра Донцова і сучасність» і «Дмитро Донцов: політичний портрет» (обидві в 2005 р.); відповідні статті в численних довідкових виданнях: пропедевтичні розді ли в курсах для вищих навчальних закладів з історії України, історії української філософії, журналістики. літературної кри тики. політології.

Значний резонанс у наукових колах викликали підручник із історії України ХІХ-ХХ ст. Ярослава Грицака, що містить цінний розділ про інтегральний націоналізм 1211. та антологія «Націоналізм» [221. Остання цікава не лише викладом основ них положень доктрини Дмитра Донцова та критичних думок М. Сосновського. В. Рудка. В. Лісового. а й тим, що ідеї чин ного націоналізму» вводяться в контекст світових розробок у галузі теорії нації та націоналізму.

Свідченням інтересу до постаті Дмитра Донцова е видання повного зібрання його праць (перший том побачив світ 2001 р.). Публікація здійснюється на замовлення Державного комітету інформаційної політики. телебачення і радіомовлення України за Національною програмою випуску суспільно значущих ви дань.

Коло вітчизняних авторів. які досліджують життя. Діяль ність та ідеї д.. Донцова, е досить широким. Насамперед, не обхідно згадати А. Астаф’єва [231. 0. Багана Г24-251. О. Бачин ську [261. Р. Безсмертного [271. Ю. Вільчинського [281. М. Го- релова 1291. Ю. Іщенка 301. І. Козія 1311. Б. Кухту 1321. М. Ле ськову 1331. І. Лосева [34], О. Ситника 1351. Б. Харахаша 136. Б. Хорвата г371. Географічно коло дослідників Дмитра Донцова охоплює всю територію України, хоча фактично можна гово рити про існування чотирьох центрів дослідження його ідеоло гії: Київ (в основному. група, об’єднана навколо часопису «Українські проблеми»: С. Квіт. О. Баган. Б. Хорват та інші). Львів (Г. Сварник. Я. Дашкевич. М. Ільницький), Дрогобич (провідну роль відіграють представники Дрогобицького держа вного педагогічного університету імені Івана Франка: 0. Баган, Б. Червак. В. Іванишин), східний осередок (М. Чугуенко (Харків). Зрозуміло, зарахування того чи іншого автора до пев

ного центру е умовним. Дослідженнями, що дають змогу вийти за межі наявних уяв

лень про Д.І. Донцова, є, на думку автора. насамперед праці в. Кириленка. В. Лісового. М. Чvrveнка. С. Квіта. Г. Касьянова. Значимість підходу, запропонованого В’ячеславом Кири

ленком 1381. полягае у спробі довести до філософія націона льного радикалізму виникла на грунті тяглих традицій україн ського філософування й у його намаганні привернути увагу до того факту, що хоча Дмитро Донцов е найяскравішим предста вником даного напрямку, останній не вичерпується його ідео логією чинного націоналізму», а включає в себе цікаві конце пії М. Міхновського (фундатора течії). Ю. Липи. М. Сціборсь кого та інших. Науковою новизною відзначаються висновки В. Кириленка про те, що ірраціональна доктрина Д.І. Донцова здійснила некласичний поворот в українській філософії першої третини XX ст., і шо представники філософії національного радикалізму головну увагу, як правило, зосереджують на сві. тоглядно-філософських питаннях. а не на конкретних полі тичних пошуках. Окрім того, важливою є теза В. Кириленка про те, що расова теорія Дмитра Донцова, викладена ним у Дусі нашої давнини, є свідченням світоглядної кризи ідеоло га наприкінці Другої світової війни. Принагідно зазначимо. що аналогічної думки дотримується С. Квіт, який вважає. що ця Праця Д.І. Донцова була застарілою вже на час її появи.

Значний резонанс у наукових колах викликала стаття Ва

силя Лісового «Прагоманов і Донцов» [391. для якої притаман ний високий рівень філософського осмислення проблеми. Дос лідник визначає заслуги та вали ідеології Д.І. Донцова. Впер ше в історіографії він робить спробу розглянути теорію Дмитра Донцова в системі консервативної думки. одночасно ствер джуючи, що етичний і релігійний максималізм, а також полі тичний радикалізм не дали Д.І. Донцову змогу послідовно роз будувати свою ідеологію як варіант консерватизму. Елемента ми політичного та культурного консерватизму в концепції Дмитра Донцова В. Лісовий називає відповідно: критику демо кратизму в його популістських варіантах, погляд на державу як на наслідок дій державницької еліти. шо е носієм певних традицій і політичної культури: критику індивідуалізму: дум ку, шо напія твориться. поруч з іншими чинниками. культур ною елітою й успадкуванням відповідних традицій. На увагу заслуговує також твердження дослідника. шо Дмитро Донцов започаткував стиль філософування, який за відсутності раціо налістичного чи аналітичного напрямку здатний породити по

верхову соціальну та політичну філософію, що полюбляє мета юри та недооцінює чіткість мислення. у контексті консервативної думки розглядає доктрину

д.1. Донцова й Михайло Чугуєнко 1401. для якого чинний наші оналізм с украінською версією консервативної революції» загальноєвропейської політико-пеологічної реакції на поши рення прогресистських і егалітарних ідей Просвітництва та Французької революції. «Консервативна революція була воро жою як демократії, так і тоталітаризму. Специфіка підходу Дмитра Донцова, на думку М. Чvгvєнка. полягала в поєднанні елементів революційної та консервативної ідеологій. Після вій. ни вона зникла в результаті еволюції чинного націоналізму» в напрямку класичного консерватизму. Своєрідним підтверджен ням виправданості трактування чинного націоналізму» в сис темі ідей • консервативної революції е численні посилання

Д.І. Донцова на представників західної консервативної думки. Своєрідність позиції м. Чугуєнка визначається також його твердженням, шо ідеологія Д.І. Донцова суперечить тоталітари зму у сфері суспільних ідеалів, оскільки пропагує такі цінності як традиціоналізм, авторитарна держава. ієрархічне суспільст во з сильною елітою на чолі, вільна від опіки держави церква. територіально-політичний патріотизм, приватна власність і гос подарська самодіяльність. На думку дослідника, Дмитра Дон пова можна вважати одним із фундаторів теорії тоталітаризму й одним із найглибших критиків тоталітарної системи.

Розгляд ідеології д.1. Донцова в руслі «консервативної ре

волюції дає М. Чугуєнку змогу пояснити феномен зближення

правого та лівого полюсів українського політикуму 1920-х

1930-х рр., а саме ідей Дмитра Донцова та Миколи Хвильового. причину неспроможності елітарних угруповань правих і лі- вих радикалів реалізувати гасло «єдиного фронту» [41]. Така модель виявляється плідною для пояснення паралелізму в пог лялах Дмитра Донцова та Пантелеймона Куліша 1421, м. Чугу. енку належить найповніший на даний момент огляд полеміки 1913-1914 рр. навколо українського питання 1431. Активне вивчення постаті Д.І. Донцова здійснює Сергій Квіт автор дослідження Дмитро Донцов. Ідеологічний портреть 1441. Позитивним моментом. шо вигідно відрізняє монографію

С. Квіта від решти досліджень, є відмова від претензії на об’єктивну істину. Автор пропонує лише власну інтерпретацію бачення постаті головного речника українського радикалізму.

Основну увагу С. Квіт зосереджує на діяльності Д.І. Донцова як редактора ЛНВ» (1922-1932) і «Вісника» (1933-1939). на есте тичних та ідеологічних засадах цього інтелектуального видан ня. появі такого феномена української літератури як «вісників ство», а також на значенні спадщини Дмитра Донцова для су часної України. Значним теоретичним здобутком є пропозиція С. Квіта розглядати доктрину Д.І. Донцова не як закінчене вчення. а як інтелектуальне шукання. та спроба співвіднести концепцію Дмитра Донцова зі світовими філософськими течія ми. Ще в 1993 р. він висловив думку, що донновський націона лізм був своєрідним варіантом екзистенціалізму. антитоталіта рної європейської течії. яка в Україні спочатку набула тоталіта рної форми [451: що після Другої світової війни його ідеї стали наближатися до засад російської релігійної філософії. Однак, у монографії 2000 р. дослідник пропонує ширше трактування. говорячи про філософську спорідненість доктрини Д.І. Донцова релігійним екзистенціалізмом С. Кьеркегора. романтичною герменевтикою Ф. Шлейермахера та В. Дiльтея, волюнтаризмом А. Шопенгауера, теорією надлюдини Ф. Ніцше й інтуїтивізмом А. Бергсона. С. Квіт наголошуе на внеску ідей Дмитра Донцова у формування нормального українського мислення (національно незакомплексованої людини) та державницької ідеології.

Проблема Дмитро Донцов як літературний критик е однією з найменш розроблених. На пе вказував ше Богдан Крав ців у передмові до монографії М. Сосновського. Але навіть сього дні нею займається вузьке коло дослідників: Г. Сварник, М. Іль ницький, С. Квіт, О. Баган і Б. Червак. Складовою частиною про блеми є роль Д.І. Донцова та редагованого ним журналу у форму. ванні «вісниківства», Програмовою щодо цього є стаття Галини Сварник Чи існувала празька школа» української літерату ри?», висновок якої звучить зовсім неоднозначно: «… коли на класти на кола письменників міфічних празькоїта «Варшав ської шкіл коло авторів «Вісника», то пе трете коло покриє обн два перші майже повністю. та ше й включатиме в себе багатьох інших…» [461. На основі виявлених нею матеріалів Варшавсько го архіву Д.І. Донцова Г. Сварник зуміла показати різні аспекти складних стосунків Дмитра Івановича з вісниківцями та дійшла висновку, що вплив ідеолога на останніх не завжди був позитив ним 1471. Вплив Д. Донцова на письменників-націоналістів про стежують також автори збірки «Лицарі духу. 1481.

На проблемах літературної критики. у вузькому значенні

слова. зосереджує свою увагу Микола Ільницький Г491. Він ви кривае тенденційність Д.І. Донцова у трактуванні провідних постатей української літератури (головним чином. Тараса Ше вченка. Лесі Українки й Івана Франка). Дослідник засуджує його ідею щодо існування двох українських літературі тезу про те. що народна культура не може стати осердям культури наші ональної. Принципово важливим є твердження М. Ільницько го, шо ідеологізація літератури у статтях Дмитра Донцова не виводить їх за межі літературного процесу.

Сучасні дослідники. насамперед С. Квіт та О. Баган. звер тають увагу на той факт, що саме Дмитро Донцов започаткував в українській літературі моду на есеїстику.

Важливим (і не тільки для української історіографії) є пи тання про місце теоретичного доробку Д.І. Донцова поміж ін ших, відомих у світовій практиці. Ця проблема частково пору шується у праці Георгія Касьянова «Теорії нації та націоналіз му» [501. Автор приділяє Дмитру Донцову незаслужено мало уваги. Що, очевидно, пояснюється комплексним характером йо го дослідження. Можна також говорити про негативне ставлен ня вченого до ідеолога чинного націоналізму», що засвідчують інші праці Г. Касьянова 151. 521). На увагу заслуговують такі висновки дослідника: 1) психологічний грунт для діяльності ОУН був підготовлений націоналізмом Дмитра Донцова: 2) ста новлення українського націоналізму як політичної доктрини відбулося в межах інтегрального націоналізму: 3) інтегральний нашіоналізм до певного часу був єдиною організованою формою

українського націоналізму.

Ідеї нації у творчості Д.І. Донцова присвятив окрему стат тю Богдан Харахаш (361. Характерними рисами сучасної вітчизняної історіографії можна вважати багатовекторність пошуку та більшу, порівня но з попередніми періодами. виваженість в оцінках.

Інтелектуальна біографія Донцова-мислителя ше не написа на так само як потребує подальшого вивчення біографія Донцо ва-людини. Якщо йдеться про інтелектуальну діяльність Д.І. Донцова, то слід констатувати. що найпривабливішим для дослідників виявилося питання еволюції поглядів ідеолога. Хо ча, наукові насамперед зосереджуються на зовнішніх виявах цього процесу, а не на внутрішніх мотивах еволюції. До сьогодні вчені не відповіли на питання: як і чи позначилася зміна полі тичних уподобань Дмитра Донцова на природі його інтелектуа

льних процесів, як і чи змінилася структура його свідомості Наукові повинні відповісти на запитання: чому, попри знан

чне зацікавлення постаттю та вченням Д.І. Донцова з їхнього боку, вони не вийшли (не намагалися не змогли вийти за межі інтелектуальної конструкції м. Сосновського. запропонованої наприкінці 1960-х-на початку 1970-х рр. По суті, за понад три десятиліття. шо минули від часу появи монографії М. Сосновсь кого. українські дослідники не сказали нічого нового, а лише ілюструють сказане М. Сосновським фактами. що стали відоми

ми протягом останнього часу й не суперечать його моделі. На думку автора. поступ у вивченні життєвого та творчого шляху д.І. Донцова можливий за умови виконання дослідни ками таких завдань:

а) розширення джерельної бази дослідження та сумлінного (неупередженого) ставлення до знайдених документів: залу чення до наукового обігу фотодокументів, зокрема тих. що знаходяться в центральних державних архівах і наукових біб ліотеках України:

б) застосування нових методик біографічного дослідження: в) прискіпливої уваги до тих питань. що досі не досліджу валися, як то. як особисте життя Дмитра Донцова, місце у ньо му Марії Донцової та родини Бачинських у цілому.


  1. У 75 річчя Д-ра Дмитра Донцова / Визвольний шлях. – 1958. – 10. – С. 1083. 2. Штепа П. Бібліографія творів Дмитра Донцова. – Віндзор. 1958.
  2. Сосновський М. Дмитро Донцов — політичний портрет: з історії розвитку українського націоналізму. Нью. Йорк – Торонто: Trident International, Inc., 1974.
  3. Паклен Р. Основи націоналістичного світогляду і українські націоналісти. – Б.М., 1978. Т. 3: v 3-х кн. – С. 193. 5. Млиновецький Р. Нариси з історії українських визвольних зма

гань, 1917-1918 роки. Про що історія мовчить»): В 2-х т. 2-ге вид. Торонто: Гомін України. 1970. Т. 1. -С. 60-61, 398-415. 6. Борковський О. Наука про націю та ІІ життя. — Нью-Йорк: Го

верля. 1958. 7. Борковський О. Вступ до націології. – К.: Генеза. 1998. 8. Ленкавський С. Український націоналізм: Твори. Івано

Франківськ: Лілея-НВ, 2002. — Т. 1. — С. 504-509. 9. Княжинський А. Дух напії. Соціологічно етнопсихологічна сту дія. – Нью-Йорк-Філадельфія-Мюнхен: НТШ в ЗДА. 1959. С. 204. 10. Лагодівський М. Дмитро Донцов. Його роля в формуванні мо

дерного українства // Проблеми. – Липень 1947. – С. 9-13.

  1. Шлемкевич М. Загублена українська людина. – Нью-Йорк,
  2. – C. 28. 12. Рахманний Р. Дмитро Донцон і Микола Хвильовий. 1923 1933. Лондон: Українська видавнича спілка. 1984.
  3. Рахманний Р.. Дмитро Донцов 1 Юрій Клен: 1933-1939 Pa хманний Р. Україна атомного віку. Есеї і статті. 1945-1986. — Торон

то: Гомін України, 1988. С. 501-525. 14. Бедрій А. Світоглядово-ідейна біографія Дмитра Донцова до 1913 р. / Визвольний шлях. – 1983. 11.- G. 1311-1316: N 12.

C. 1415-1430. 15. Бедрій А Дмитро Донцов і ОУН // Сучасність. 1993. N 11.

С. 164-167. 16. Лисяк-Рудницький І. Історичні есе: В 2-х т. — К.: Основи. 1994. T. 2.

  1. Poliszczuk W. Legal and political assessment of the OUN and

UPA. Ocena polityczna i prawna oUN i UPA. Політична і юридична оцінка ОУН і УПА. — Toronto, 1997. 18. Armstrong JA. Ukrainian nationalism. Third edition. Colorado: Ukrainian Academic Press, 1990.

  1. Motul A. The turn to the right: the ideological origins and

development of Ukrainian nationalism. 19191929. New York:

mbia UI ersity Press. 1980. 20. Ідейно-теоретична спадщина Дмитра Донцова і сучасність: Матеріали наук.-теор. конф. Запоріжжя: Просвіта. 1998: Матеріали наукової конференції, присвяченої пам’яти Дмитра Донцова на 20-

ліття його смерти. К., 1993.

  1. Грицак я. Нарис історії України. Формування модерної укра Інської нації ХІХ-ХХ століття. — 2-ге вид. — К.: Генеза. 1996. 22. Націоналізм: Антологія. – К.: Смолоскип, 2000.
  2. Астаф’єв А. Парадигма «Схід-Захід» у політичній націософії Дмитра Донцова // Українські проблеми. 1999. -N 1-2. – С. 169-173.
  3. Баган 0. Есей та есеїзм Українські проблеми. — 1995. – № 1. –

С. 70.

  1. Баған о. Світоглядно-ідеологічні засади Українського націо

налізму // Українські проблеми. — 1995. — 3-4. С. 3-6. 26. Бачинська О. З думок про Дмитра Донцова / Маловивчені

сторінки історії України. — Херсон. 1996. – С. 15-21. 27. Безсмертний Р. Соціально-політичний устрій українського суспільства (концепція Дмитра Донцова): Автореф. дис. … канд. по літ. наук: 23.00.01 / НАН України, Ін-т нап. відносин і політології. –

К., 1997. 28. Вільчинський Ю. Політична філософія Дмитра Донцова // Українські проблеми. — 1994. N 2. – С. 13-16. 29. Горєлов М.Є. Дмитро Донцов: штрихи до політичного портре

та /УІЖ. — 1994. – N 5. – С. 78-86: 1994. – № 6. -С. 89-97.

  1. Гшенко Ю. Пошук моделі національної ідентичності (порівня. льний аналіз історіософського дискурсу М. Данилевського і Д. Донно ваў / Політологічні читання. — 1994. — 2. — С. 145178. 31. Козій 1. Соціально-філософські погляди Дмитра Понтова: Ав

тореф. дис. … канд. філос. наук. – Львів. 2005.

  1. Кихта Б. з історії української політичної думки першої поло вини ХХ ст.: Навч. посіб. – 3-те вид. — Львів: Кальварія, 1999. 33. Леськова М. «Літературно-Науковий вістник» як культуро логічне джерело духовного відродження української нації (20-40-1

роки ХХ ст.): Дис. … канд. філол. наук: 10.01.08. – К. 1996.

  1. Лосев 1.В. Філософія національного радикалізму в Україні ХХ ст. Історія філософії України: Навч. посіб. Під ред. М.Ф. Тара сенко. – К.: Либідь, 1994. – С. 319-336. 35. Ситник О. Особливості політичних концепцій Михайла Дра

гоманова і Дмитра Донцова в контексті української ідеї: Автореф. дис.

… канд. політ. наук: 23.00.01 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. — К., 1996. 36. Харахаш Б. Ілея напії у творчості Дмитра Донцова // Україн

ські проблеми. – 1998. —N 1. – С. 128-140.

  1. Хорват Б. Орденська концепція національного проводу. До витоків головних засад ідеології українського націоналізму Украї нські проблеми. — 1994. — № 3. С. 3 5. 38. Кириленко В. Українська філософія національного радикалі

зму ХХ століття: історичне становлення та змістовне формування:

Автореф. дис. канд. Філос. наук: 09.00.05 Київ. нац. ун-т ім.

Т. Шевченка. – К. 1997.

  1. Лісовий В. Культура -ідеологія-політика. К.: Вид-во ім. О. Теліги. 1997. С. 245-262. 40. Чигиенко М. Формування та розвиток ідеології Дмитра Дон пова: Дис. … канд. філос. наук: 09.00.12. Харків. 1998.
  2. Чигиєнко М. Ідеї консервативної революції в українській сус- пільно-політичній думці: д. Донцов і М. Хвильовий /7 Доповіді та повідомлення 3-го міжнар. конгресу україністів «Політологія, етно логія, соціологія». – Харків: Око. 1996. – С. 305-310.
  3. Чигиенко М. Панько Куліш та Дмитро Донцов // Збірник Хар ківського історико-філологічного товариства. Нова серія. — 1995. Т.5. —С. 4962.
  4. Чигиенко М. Полеміка навколо українського питання напере додні першої світової війни та П історичне значення Збірник Хар ківського історико-філологічного товариства. Нова серія. — 1998. — Т. 6. – С. 13-28.
  5. Квіт с. Дмитро Донцов, Ілеологічний портрет. К.: Київсь кий університет. 2000. 45. Квіт с. Трагічний оптимізм Дмитра Донцова // Слово і час.
  6. – № 3. – С. 43.
  1. Сварник г. Чи існувала празька школа » української літеран тури? 17 Українські проблеми. 1995. -N 2.-С. 94. 47. Сварник Г. Дмитро Донцов як редактор Літературно наукового вістника (1922-1932 рр. і Вістника» (1932-1939 рр. у Львові // Доповіді та повідомлення 2-ої Всеукр. наук. теор. конф. Українська періодика: історія і сучасність Львів Житомир.
  2. -С. 154. 48. Баган О. Пизар 3.. Червак Б. Гишарі духу. Українські пись менники-націоналісти вісниківці», — Дрогобич: Відродження. 1996.
  3. Ільницький М. Критики і критерії. Літературно-критична думка в Західній Україні 20—30-х рр. ХХ ст. Львів: ВНТЛ. 1998. 50. Касьянов Г. Теорії нації та націоналізму. – К.: Либідь, 1999. 51. Касьянов Г. Українська інтелігенція на рубежі XIX-XX ст.:

соціально-політичний портрет. — К.: Либідь, 1993.

  1. Касьянов Г. До питання про ідеологію Організації Українсь ких Націоналістів ОУН). Аналітичний огляд. — К.: НАН України. Інститут історії України, 2003.