Сучасні дослідники, насамперед С. Квіт та О. Баган, звертають увагу на той факт, що саме Дмитро Донцов започаткував в українській літературі моду на есеїстику.
Важливим (і не тільки для української історіографії) є питання про місце теоретичного доробку Д. І. Донцова поміж інших, відомих у світовій практиці. Ця проблема частково порушується у праці Георгія Касьянова «Теорії нації та націоналізму» [50]. Автор приділяє Дмитру Донцову незаслужено мало уваги, що, очевидно, пояснюється комплексним характером його дослідження. Можна також говорити про негативне ставлення вченого до ідеолога «чинного націоналізму», що засвідчують інші праці Г. Касьянова [51, 52]). На увагу заслуговують такі висновки дослідника: 1) психологічний ґрунт для діяльності ОУН був підготовлений націоналізмом Дмитра Донцова; 2) становлення українського націоналізму як політичної доктрини відбулося в межах інтегрального націоналізму; 3) інтегральний націоналізм до певного часу був єдиною організованою формою українського націоналізму.
Ідеї нації у творчості Д. І. Донцова присвятив окрему статтю Богдан Харахаш [36].
Характерними рисами сучасної вітчизняної історіографії можна вважати багатовекторність пошуку та більшу, порівняно з попередніми періодами, виваженість в оцінках.
Інтелектуальна біографія Донцова-мислителя ще не написана, так само як потребує подальшого вивчення біографія Донцо-ва-людини. Якщо йдеться про інтелектуальну діяльність Д. І.Донцова, то слід констатувати, що найпривабливішим для дослідників виявилося питання еволюції поглядів ідеолога. Хоча, науковці насамперед зосереджуються на зовнішніх виявах цього процесу, а не на внутрішніх мотивах еволюції. До сьогодні вчені не відповіли на питання: як і чи позначилася зміна політичних уподобань Дмитра Донцова на природі його інтелектуа-292
Льних процесів, як і чи змінилася структура його свідомості.
Науковці повинні відповісти на запитання: чому, попри значне зацікавлення постаттю та вченням Д. І. Донцова з їхнього боку, вони не вийшли (не намагалися / не змогли вийти) за межі інтелектуальної конструкції М. Сосновського, запропонованої наприкінці 1960-х-на початку 1970-х рр. По суті, за понад три десятиліття, що минули від часу появи монографії М. Сосновського, українські дослідники не сказали нічого нового, а лише ілюструють сказане М. Сосновським фактами, що стали відомими протягом останнього часу й не суперечать його моделі.
На думку автора, поступ у вивченні життєвого та творчого шляху Д. І. Донцова можливий за умови виконання дослідниками таких завдань:
А) розширення джерельної бази дослідження та сумлінного (неупередженого) ставлення до знайдених документів; залу чення до наукового обігу фотодокументів, зокрема тих, що знаходяться в центральних державних архівах і наукових біб
ліотеках України;
Б) застосування нових методик біографічного дослідження;
В) прискіпливої уваги до тих питань, що досі не досліджу валися, як то, як особисте життя Дмитра Донцова, місце у ньо
му Марії Донцової та родини Бачинських у цілому.
1. У 75 Річчя Д–Ра Дмитра Донцова //Визвольний шлях. — 1958. -№ 10. — С. 1083.
2.ПІтепаП. Бібліографія творів Дмитра Донцова. — Віндзор, 1958.
3. Сосновський М. Дмитро Донцов — політичний портрет: з історії розвитку українського націоналізму. — Нью-Йорк — Торонто: Тгісіепі Іпіегпаііопаї, Іпс, 1974.
4. Паклен Р. Основи націоналістичного світогляду і українські націоналісти. — Б. м., 1978. — Т. 3: у 3-х кн. — С. 193.
5. Млиновецький Р. Нариси з історії українських визвольних змагань. 1917-1918 роки. (Про що «історія мовчить»): В 2-х т. — 2-ге вид. — Торонто: Гомін України, 1970. — Т. 1. — С. 60-61, 398-415.
6. Еорковський О. Наука про націю та її життя. — Нью-Йорк: Го-верля, 1958.
7. Еорковський О. Вступ до націології. — К.: Генеза, 1998.
8. Ленкавський С. Український націоналізм: Твори. — Івано-
Франківськ: Лілея-НВ, 2002. — Т. 1. — С. 504-509.
9. Княжинський А. Дух нації. Соціологічно-етнопсихологічна сту
дія. — Нью-Йорк-Філадельфія-Мюнхен: НТШ в ЗДА, 1959. — С. 204.
10. Лагодівський М. Дмитро Донцов. Його роля в формуванні мо
дерного українства // Проблеми. — Липень 1947. — С. 9-13.
293
11. Шлемкевич М. Загублена українська людина. — Нью-Йорк, 1954. — С. 28.
12. Рахманний Р. Дмитро Донцов і Микола Хвильовий, 1923-1933. — Лондон: Українська видавнича спілка, 1984.
13. Рахманний Р.. Дмитро Донцов і Юрій Клен: 1933-1939 // Рахманний Р. Україна атомного віку. Есеї і статті, 1945-1986. — Торонто: Гомін України, 1988. — С. 501-525.
14. Еедрій А. Світоглядово-ідейна біографія Дмитра Донцова до 1913 р. // Визвольний шлях. — 1983. — № 11. — С. 1311-1316; № 12. — С.1415-1430.