23 - Шкільний Всесвіт

Сучасні дослідники, насамперед С. Квіт та О. Баган, звер­тають увагу на той факт, що саме Дмитро Донцов започаткував в українській літературі моду на есеїстику.

Важливим (і не тільки для української історіографії) є пи­тання про місце теоретичного доробку Д. І. Донцова поміж ін­ших, відомих у світовій практиці. Ця проблема частково пору­шується у праці Георгія Касьянова «Теорії нації та націоналіз­му» [50]. Автор приділяє Дмитру Донцову незаслужено мало уваги, що, очевидно, пояснюється комплексним характером йо­го дослідження. Можна також говорити про негативне ставлен­ня вченого до ідеолога «чинного націоналізму», що засвідчують інші праці Г. Касьянова [51, 52]). На увагу заслуговують такі висновки дослідника: 1) психологічний ґрунт для діяльності ОУН був підготовлений націоналізмом Дмитра Донцова; 2) ста­новлення українського націоналізму як політичної доктрини відбулося в межах інтегрального націоналізму; 3) інтегральний націоналізм до певного часу був єдиною організованою формою українського націоналізму.

Ідеї нації у творчості Д. І. Донцова присвятив окрему стат­тю Богдан Харахаш [36].

Характерними рисами сучасної вітчизняної історіографії можна вважати багатовекторність пошуку та більшу, порівня­но з попередніми періодами, виваженість в оцінках.

Інтелектуальна біографія Донцова-мислителя ще не написа­на, так само як потребує подальшого вивчення біографія Донцо-ва-людини. Якщо йдеться про інтелектуальну діяльність Д. І.Донцова, то слід констатувати, що найпривабливішим для дослідників виявилося питання еволюції поглядів ідеолога. Хо­ча, науковці насамперед зосереджуються на зовнішніх виявах цього процесу, а не на внутрішніх мотивах еволюції. До сьогодні вчені не відповіли на питання: як і чи позначилася зміна полі­тичних уподобань Дмитра Донцова на природі його інтелектуа-292

Льних процесів, як і чи змінилася структура його свідомості.

Науковці повинні відповісти на запитання: чому, попри зна­чне зацікавлення постаттю та вченням Д. І. Донцова з їхнього боку, вони не вийшли (не намагалися / не змогли вийти) за межі інтелектуальної конструкції М. Сосновського, запропонованої наприкінці 1960-х-на початку 1970-х рр. По суті, за понад три десятиліття, що минули від часу появи монографії М. Сосновсь­кого, українські дослідники не сказали нічого нового, а лише ілюструють сказане М. Сосновським фактами, що стали відоми­ми протягом останнього часу й не суперечать його моделі.

На думку автора, поступ у вивченні життєвого та творчого шляху Д. І. Донцова можливий за умови виконання дослідни­ками таких завдань:

А) розширення джерельної бази дослідження та сумлінного (неупередженого) ставлення до знайдених документів; залу­ чення до наукового обігу фотодокументів, зокрема тих, що знаходяться в центральних державних архівах і наукових біб­

ліотеках України;

Б) застосування нових методик біографічного дослідження;

В) прискіпливої уваги до тих питань, що досі не досліджу­ валися, як то, як особисте життя Дмитра Донцова, місце у ньо­

му Марії Донцової та родини Бачинських у цілому.

1. У 75 Річчя ДРа Дмитра Донцова //Визвольний шлях. — 1958. -№ 10. — С. 1083.

2.ПІтепаП. Бібліографія творів Дмитра Донцова. — Віндзор, 1958.

3. Сосновський М. Дмитро Донцов — політичний портрет: з історії розвитку українського націоналізму. — Нью-Йорк — Торонто: Тгісіепі Іпіегпаііопаї, Іпс, 1974.

4. Паклен Р. Основи націоналістичного світогляду і українські націоналісти. — Б. м., 1978. — Т. 3: у 3-х кн. — С. 193.

5. Млиновецький Р. Нариси з історії українських визвольних зма­гань. 1917-1918 роки. (Про що «історія мовчить»): В 2-х т. — 2-ге вид. — Торонто: Гомін України, 1970. — Т. 1. — С. 60-61, 398-415.

6. Еорковський О. Наука про націю та її життя. — Нью-Йорк: Го-верля, 1958.

7. Еорковський О. Вступ до націології. — К.: Генеза, 1998.

8. Ленкавський С. Український націоналізм: Твори. — Івано-

Франківськ: Лілея-НВ, 2002. — Т. 1. — С. 504-509.

9. Княжинський А. Дух нації. Соціологічно-етнопсихологічна сту­

дія. — Нью-Йорк-Філадельфія-Мюнхен: НТШ в ЗДА, 1959. — С. 204.

10. Лагодівський М. Дмитро Донцов. Його роля в формуванні мо­

дерного українства // Проблеми. — Липень 1947. — С. 9-13.

293

11. Шлемкевич М. Загублена українська людина. — Нью-Йорк, 1954. — С. 28.

12. Рахманний Р. Дмитро Донцов і Микола Хвильовий, 1923-1933. — Лондон: Українська видавнича спілка, 1984.

13. Рахманний Р.. Дмитро Донцов і Юрій Клен: 1933-1939 // Ра­хманний Р. Україна атомного віку. Есеї і статті, 1945-1986. — Торон­то: Гомін України, 1988. — С. 501-525.

14. Еедрій А. Світоглядово-ідейна біографія Дмитра Донцова до 1913 р. // Визвольний шлях. — 1983. — № 11. — С. 1311-1316; № 12. — С.1415-1430.