porushnik lyubovi do blizhnogo pershim z lyudej viddaye samogo sebe pasternak bikiv vasil - Шкільний Всесвіт

Велика Вітчизняна війна — до цим трьох словам можна підібрати визначення «смерть, кров, зруйновані долі, голод, спрага помсти й перемоги, зрадництво». Навіть на війні, коли люди одержимі ідеєю перемоги, є невелика частина людей, які хочуть жити просто для себе

У повісті Быкова «Сотників» розглядаються дві різних якості, героїзм і зрадництво

Кволий хворий Сотників і сміливий кмітливий Рибалка. Разом вони йдуть на виконання завдання, і кожний із зовсім різними думками, почуттями, не знаючи, що їх очікує спереду. І тільки загрозливого життя небезпека може зробити так, щоб людина показала, хто він є на самій справі

Сотникова катували, він непритомнів, але до останньої мінути не зрадив Батьківщину, як би йому не хотілося жити

Я замислююся над питанням, а для чого він це робив. Може, він хотів, щоб ним пишалися, може, їм рухало почуття боргу перед Батьківщиною, може, він хотів, щоб йому наслідували, але в останні мінути свого життя він розуміє, що не вправі жадати від інших того ж, що й від себе

Рибалка повівся по — іншому. Він погодився стати поліцейським і не пошкодував Сотникова, він будь — що — будь хотів вижити, тому що занадто любив себе й життя. Це людина, що хотів жити, почувати й за всяку ціну продовжити ці миті. Він намагався переконати себе, що він не зрадник. Але вмирати йому не хотілося, і тому він проговорився слідчому. Але хіба можна засуджувати людини за те, що він хоче жити?

Я представляю себе на місці Сотникова й на місці Рибалки й замислююся над питанням, що б я вибрала, героїчну смерть або життя зрадника? Але відповіді на це питання я не знаходжу, начебто б і смерть героя вражає, а з іншого боку — життя, не важливо яка

Коли Сотникова вели на страту, він не шукав співчуття в юрбі, він не хотів, щоб про нього погано подумали. Рибалка виконував обов’язки ката, постійно вибачався перед Сотниковым.

Рибалка сам хотів повіситися, але обставини перешкодили йому, доля дала йому шанс надолужити свою помилку. Він заплутався, йому хотілося вірити, що вчинки його правильні й він не зрадник. Сотників для нього був героєм, чесною людиною, що виконувала свій борг перед Батьківщиною й народом

У повісті «Сотників» ставиться проблема морального вибору на війні, коли людин попадає в екстремальну ситуацію життя й смерті

Сотників — людин, що до кінця залишився вірний своєму боргу: він не думав про те, як урятувати своє життя, а про те, як знайти сили й з достоїнством зустріти смерть, для нього із самого початку не існувало проблеми вибору — він був очевидний. На думку Сотникова, у житті є більше страшні речі, чим смерть, — це боягузтво й зрадництво. Він морально виявляється вище Рибалки

В. Биків обирає ситуацію, де його герої коштують перед вибором: ціна подвигу й ганебний фінал морального компромісу, джерела героїзму й зрадництва

Сотників — скромна, непомітна людина, без усяких зовнішніх ознак героя й незвичайної особистості, простий учитель. Чому ж, будучи хворим і слабким, він пішов на відповідальне завдання?

Змучений катуваннями, шантажований фашистами, він залишається незломленим. Джерелом його героїзму й мужності з’явилася глибока переконаність у справедливості тої боротьби, що веде народ, що виховав і вигодував його.

Автор начебто дає другий шанс Рибалці. Нам уже не відомо, чи надолужив він провину свою або залишився зрадником і вмер у щиросердечних мученнях, заспокоюючи себе, що все правильно…

У цьому добутку сильний виявився слабким, а слабкий — сильним

Повість «Сотників» змушує задуматися про життя й смерть, про людський борг. Учинок Рибалки можна розглядати по — різному, з одного боку — жагуче бажання життя, а з іншого боку — життя ціною чужого життя, зрадництва своєї Батьківщини й свого народу

Читаючи цей добуток, представляєш себе на місці героїв і постійно думаєш: а як би я надійшов? Але відповіді на це питання не знаходиш і відповідаєш на іншій: а як би я хотів надійти? І представляєш себе героєм, що поставлять тобі пам’ятник і будуть захоплюватися тобою. Але адже Сотниковым рухали зовсім інші мети, йому було це все не важливо, він зумів прийняти страждання за свій народ, зумів зберегти віру

Ми не вправі засуджувати Рибалку. Людство повинне вчиться розуміти й прощати, нами повинні рухати шляхетні ідеали людей, вони повинні служити нам прикладом

На закінчення хотілося б процитувати рядка Б. Пастернаку «Порушник любові до ближнього першим з людей віддає самого себе…»