portret yak zasib xarakteristiki geroiv romanu tolstogo vijna j mir tolstoi lev - Шкільний Всесвіт

Важливим ключем до характеру героя є його портрет

У портреті розкриваються найбільш таємні риси його характеру, його внутрішній мир. Товстої описує не тільки зовнішність людини, але і його вдача, побут

Тому що для Толстого важлива його власна формула буття: «немає величі там, де немає простоти, добра й правди», — те й своїх героїв він оцінює за цими критеріями. Особливості портретних описів у романі ми можемо спостерігати на прикладі Кутузова й Наполеона

Ці персонажі філософськи протипоставлені один одному. Образ одного будується по контрасту кдругому.

По зовнішньому вигляді Кутузов ні в чому не уступає Наполеонові

«Кутузов, у розстебнутому мундирі, з якого, як би звільнившись, виплила на комір його жирна шия, сидів у вольтерівському кріслі».

И Наполеон:

«Він був у синьому мундирі, розкритому над білим жилетом, що спускався на круглий живіт, у білих лосинах, що обтягають жирні стегна коротких ніг, і в ботфортах».

Але зате як відрізняється вираження їх осіб

Якщо «розумне, добре й разом з тим тонко — глузливе вираження світилося на пухкій особі Кутузова», те «на особі Наполеона була неприємно — удавана посмішка».

У портреті Кутузова підкреслюється його природність, невимушеність, побутова простота

«Він був слабкий на сльози», як простий смертний, «вираження утоми в його особі й фігурі були всі ті ж», вона «неохоче відігравав роль голови й керівника військової ради». Кутузов командує «з абстракцією служаки, що перебуває на службі», з государем говорить «ясно й чітко». У відношенні до своїх солдатів він добрий, вони для нього — «чудесний, незрівнянний народ».

«Він розуміє, що є щось сильніше й значніше його волі, — це неминучий хід подій… Він уміє відрікатися від участі в цих подіях, від своєї особистої волі, спрямованої на інше».

Автор підкреслює зовнішню неміч, старечу тучність, дряблость його тіла. Незважаючи на це, відчувається якийсь внутрішній спокій і зосередженість його душі

Образ Наполеона овіяний якоюсь таємничістю, його характеристики дуже великі. Наполеон — це «людин у сірому сюртуку, дуже желавший, щоб йому говорили «ваша величність». Так озивається про нього один з героїв

У його портреті автор підкреслює одну дрібну деталь — тремтіння лівої ікри. « — Тремтіння моєї лівої ікри є велика ознака, — говорив Наполеон згодом». Ця фраза викликає в нас тільки посмішку

Всі його описи зроблені Толстим з легкою іронією:

«Наполеон перебував у тім стані роздратування, у якому потрібно говорити, говорити й говорити тільки для того, щоб самому собі довести свою справедливість». «У його понятті все те, що він робив, було гарно… тому, що він робив це».

Він поводиться як людина, що розуміє, що всього його слова, жести — це історія. З його особи не сходить «вираження милостивого й величного імператорського вітання».

Всієї його дії, фрази — все наигранно й театрально. Його життя — якась інтрига, авантюра. Бонапарт «повинен був відректися від правди й добра й усього людського».

По портреті героя, намальованому автором, у нас складається своє подання про цього персонажа. У романі величезна кількість різних портретів, кожний з яких оригінальний і своєрідний по — своєму. У той же час Толстої, як психолог, намагався показати як схожість окремих образів, так і їх розходження

Якісь портрети Толстої брав зі свого власного життя. «Я б соромився друкуватися, коли б вся моя праця полягала в тому, щоб списати портрет, дізнатися, запам’ятати», — говорив він в одному зі своїх листів. Для нього було важливо написати портрет не однієї людини, а цілої групи людей