polemika z antonovichem pro bazarove golovnogo geroya tvoru turgenyeva batki j diti turgenyev ivan - Шкільний Всесвіт

Роман И. С. Тургенєва «Батьки й діти» відразу ж після виходу у світло викликав велику кількість відгуків. Достоєвський і Майков надіслали Тургенєву в Париж «захоплені» листи, Писемский — «критичне», Анненков — «помірне». У Петербурзі навколо нового роману розгорілася полеміка між журналами «Російське слово» і «Сучасник». Суперечка виникла через образ Базарова. Д. И. Писарєв побачив у романі з’єднання суперечливих початків. «Тургенєв не любить нещадного заперечення й тим часом особистість нещадного отрицателя виходить особистістю сильної й вселяє кожному читачеві мимовільну повагу», — відзначав Писарєв. М. А. Антонович оцінив роман Тургенєва як грубо реакційний пасквіль на молоде демократичне покоління. Сама назва статті «Асмодей нашого часу» натякає на втілення в Базарове злих, демонічних сил. Я прочитала статтю М. Антоновича. Автор уразив мене своєрідністю висловленої точки зору, але я дозволю собі не погодитися сним.

Уже сама назва статті суперечить моєму поданню про Базарове. Антонович називає цієї дивної людини «асмодеем нашого часу». Для автора статті Базарів навіть «не людина, а якась жахлива істота, просто диявол». Антонович уважає його байдужим, холодним, безпристрасним, розважливим чудовиськом

Що ж стосується мене, та моя думка інше. Я вважаю, що Базарів прожив життя й умер героєм. Ця людина присвятила себе праці, науці, боротьбі за освіту народу, за майбутнє Росії. Нехай Базарів діє своїми незрозумілими многим способами, але я вважаю, що ця людина гідна щирої поваги кожного з нас. Так, він буває холодний і навіть грубий з деякими людьми, але я не можу назвати його байдужою людиною. Просто Базарів виховав у собі твердість характеру, здатність тримати свої емоції «у вузді», а почуття — у глибині душі. Це необхідно було, по Базарову, для виконання його місії. Його почуття до Ганни Сергіївні Одинцовій, його спроба не «рассыропиться» перед Аркадієм, його думки про батьків — підтвердження тому, що він здатний любити, дружити й розуміти

Тепер поговоримо небагато про самий роман. Антонович затверджує, що новий твір Тургенєва «украй незадовільно в художнім відношенні: читачем опановує деякого роду нудьга, його обдає якимось мертвущим холодом… Тут немає художніх зображень картин природи, вся увага автора звернена не на щиросердечні рухи, почуття й страсті героїв, а майже винятково на їхні розмови й міркування». Так, можливо, молодь того часу чекала чогось іншого, але адже роман Тургенєва реалістичний, автор не намагається прикрасити своїх героїв, і вони з’являються перед нами такими, якими вони були насправді. Крім того, Тургенєву важливо було передати атмосферу боротьби ідей, боротьби «принципів» з дією. Але цензурні умови були такі, що боротьбу «нового» з «старим» можна було показати тільки в словесних суперечках Базарова з його опонентами. Та й сам Тургенєв ще не бачив майбутнього для свого героя. Я вважаю, що суперечки навколо роману й Базарова можуть тривати нескінченно. І не тому тільки, що кожний з нас має право мати й виражати свою власну точку зору, але також тому, що й добуток, і герой — багатогранні й неоднозначні, а кожне покоління читачів знаходить для себе в них свою правду, що відповідає своєму часу. Проблема ж «батьків і дітей» — це вічна проблема, хоча кожне покоління вирішує її по — своєму.