pokirnist marshak samuil - Шкільний Всесвіт

(по казці Самуила Маршака «Дванадцять місяців»)

Самуил Маршак — російський письменник. Літературний талант у ньому пробудився з дитинства — він придумував маленькі вірші й записував їх у свій зошит. Пощастило зустріти йому людей, які підтримували його в житті: і батьки, і вчителі з гімназії, а згодом і відомий співак Федір Шаляпін, літератор Володимир Стасов приклали сили, щоб талант хлопчика не розпорошився

Маршак поїхав учитися в Петербург, а завершив утворення в Англії. Вернувшись через границю, Самуил Маршак активно береться за створення дитячих будинків, саме йому належить ідея створення й дитячих театрів, для яких він і пише свої казки — п’єси. Одна з них — «Дванадцять місяців».

У більшості казок розкривається тема боротьби добра й зла. Але кожний автор розкриває цю тему під новим кутом зору. Самуил Маршак у своїй казці «Дванадцять місяців» ставить на передній план дуже важкі й разом з тим цікаві питання: є чи покірність складової доброти? Чи може тверда й незламна людина бути добрим? Чи може покірлива людина збільшувати зло у світі?

Кожний образ казки втілює відповідь на ці питання. Образ пасербиці складний і сповнений протиріч. На перший погляд, перед нами виникає сама покірна людина у світі, і згодом ми розуміємо, що це не так, що її слухняність мачусі було обумовлено не безглуздою покірністю, а по — перше, справжньою добротою (і це можна довести її хвилюванням про мачуху й сестру, коли їх перетворили в собак), а по — друге, звичайною безвихідністю. Упертість пасербиці у всій повноті показано в сцені із Принцесою, коли остання просила розповісти їй про те, де вона дістала проліски. Бідна дівчина обіцяла братам — місяцям нікому не розповідати про це. Принцеса роздягнула її в злий мороз, грозила кинути в ополонку, але молода героїня залишалася вірної собі й своїм обіцянкам, тому нічого не розповіла принцесі. Отже, коли в серці людини панують доброта, честь і вірність, упертість допомагає не втратити ці риси, і вона стає внутрішньо надзвичайно привабливою

Небезпечно інше об’єднання рис характеру в людині: злість, дурість і впертість. У цьому випадку впертість дійсно може додати гіркоти в і без того не солодку душу. І це ми бачимо на прикладі принцеси, що теж, звичайно, не була покірної, але, на відміну від пасербиці, це приносило не добро, а зло

Дуже цікаво те, що самодурство принцеси формувалося під впливом саме таки покірності. Покірність людини слабкого, боязкого, невпевненого, хитруватого, дурнуватого породжує велике зло. У цьому нас запевняє автор, зображуючи образи мачухи і її дочки й інших царедворців. Так сказати, на роздоріжжя змальований учитель, що увесь час бореться зі своєю боязкою покірністю

Здатністю протистояти злу й насильству наділені лише люди, запевняє автор. І якщо істота, що зовні нагадує людини, стає підлабузником, воно перетворюється у тварину. Ця ідея розкривається в казці в момент перетворення Мачухи і її дочок у собак. А особливо у відповіді Січня принцесі на її прохання перетворити її собачок, які ходять на задніх лапках, у людей: «Ні, якщо вони на задніх лапках ходять, то їх у людей уже не перетворити. Були собаками — собаками й залишаться…»

С. Маршак запевняє нас у тім, що покірність не завжди несе в собі мир. Часто вона служить причиною дуже негативних наслідків, як наприклад, самодурство в людини, щодо якого проявляли покірність. У те самий час протилежна риса характеру — упертість — стає позитивної тільки в тому випадку, коли вона належить людині з добрим і вірним серцем