pokaz glibokix zv yazkiv suchasnogo zhittya z biblijnoyu starodavnistyu v pisni nad pisneyu alejxema sholom - Шкільний Всесвіт

У Літературі існують так звані вічні теми. Вони різні — це й зміст людського буття, і пошук моральних цінностей, і любов. У різні епохи існування людства різні покоління відчували схожу необхідність вирішити для себе ці важливі питання, тому що й разочаровывались, і закохувалися люди відтоді, як уперше усвідомили себе людьми. Згодом багато що міняється, але ці теми не дарма названі «вічними».

Звичайно, вони не могли не підніматися у видатному пам’ятнику світового мистецтва — Біблії, по моральних основах якої жила й дотепер живе значна частина людства. Старий Завіт став основою трьох религий миру — іудаїзму, християнства, мусульманства. Немає нічого дивного, що він став джерелом тим, мотивів, стилістичних засобів, сюжетів і навіть цілих жанрів світового мистецтва. Багато письменників зверталися у своїй творчості до цього джерела. Серед них і видатний єврейський письменник Шолом — Алейхем, що вдобавок і виріс у релігійній родині й першим одержав релігійне утворення

Його «Пісня над піснями» — поетична розповідь про першу чисту любов. Почуття головного героя добутку, Шимека, наскільки чисте й світле, що в ньому самому є щось від релігійності. Асоціації з однойменним біблійним гімном любові виникають природно, і ця паралель проходить через всю розповідь. Поетичне сприйняття миру Шимека дозволяє йому побачити, що «Я — принц. Бешкетуючи — принцеса. Колоди, кинуті біля будинку, — кедри й буки, які згадуються в «Пісні над піснями». Кішка, що лежить біля дверей і гріється на сонце, — одна з польових ланей, що згадується в «Пісні над піснями»…

Бешкетуючи нагадує йому біблійну Суламиф. Її життя — життя звичайної дівчини, що знає про несправедливість миру: друге заміжжя матері вона сприймає як зраду. У порівнянні із Шимеком вона більша реалістка. Эстер — люба не вірить у чаклунство, здатна плекати плани мести новому чоловікові матері, але любов спочатку переселяється в мир «Пісні над піснями» і в її мир. Різниця у світосприйманні вийде назовні пізніше. Шимек і Бешкетуючи обмінюються цитатами, і ті звучать у них дуже природно, «Пісня над піснями» допомагає їм розуміти думки друг друга

Безвинність любові цих двох молодята така, що навіть батьки, які дотримуються суворої моралі, дозволяють їм гуляти вдвох і прощають, коли ті забувають під час спілкування про справи. Можливо, батьки теж відчувають поетично — релігійне фарбування відносин Шимека й Бешкетуй

Але дійсність втручається в казку, адже Шимек і Бешкетуючи живуть у реальному світі, і от уже він їде вчитися, порушивши завіти батька, відносини між ними майже розриваються. Батько навіть обіцяв ніколи не простити Шимеку. «Холодної, жахливо холодної була наша переписка. І хто міг зауважувати це в царстві мріянь, у якому я перебував?». Тут мова йде про інші мрії, хоча зміст їх не уточнюється, зрозуміло, що стосуються вони якоїсь кар’єри, спроб досягти життєвого успіху. Повною несподіванкою стає для нього звістка про заручини Бузі. Шимек не врахував, що життя не стоїть на місці: вернувшись додому, воно бачить містечко таким самої, як він його залишив, «Не вистачало тільки «Пісні над піснями», але й вона начебто вертається до нього при зустрічі з Бузей. Тільки це вже не та пісня. Глибоке розчарування чекає Шимеку. Саме повзрослев, він розуміє, що його любов до Бузі була справжньої й взаємної, але не тільки це, його чекає страшне відкриття: «Невже я проґавив своє щастя, проґавив назавжди? Невже я власними руками спалив свій дивний палац і випустив гарну божественну царівну, що я колись зачарував?» Дарма він намагається повернути минуле. Щастя, що було поруч, уже втрачене, рядка з «Пісні над піснями» не знаходять відгуку. «Досить пізно я отямився, згадав, що є Бешкетуючи на світі… Бешкетуючи, що має серце, що сумує, і душу, що ладь поривається звідси в інший світ…»

У пошуках успіху, Шимек втратив цінність значно більшу: сама любов, що надихала його в житті. Тут можна згадати біблійну тезу, що не належить до «Пісні над піснями»: нічого не коштують всі земні скарби, якщо за них людина втрачає душу. Або — у цьому випадку — одну з найголовніших власних цінностей. Уже й кар’єру стає Шимеку не потрібної, йому залишається тільки згадувати про колишнє щастя, втраченому в погоні за приземленими успіхами…

А скільки людей протягом існування людства робили ту саму фатальну помилку? Так було в біблійні часи. Так відбулося й із Шимеком. Таке може відбутися з ким — небудь, хто необачно міняє вічне на тимчасове, духовне на матеріальне. Міняються зовнішні обставини й причини, але залишається головна сутність. Може, треба, зрештою, прислухатися до мудрості минулого, щоб не повторювати в майбутньому ті ж помилки?

Вибрана Шолом — Алейхемом форма добутку лише підкреслює неминучу актуальність вибору цінностей

Тому «вічні теми» будуть залишатися джерелом натхнення завжди.