poeziya mixajla vasilovicha lomonosova lomonosov - Шкільний Всесвіт

Всім знайоме ім’я великого вченого, поета, просвітителя Михайла Васильовича Ломоносова. Ломиносів безмежно вірив у розум і творчу силу російського народу, невичерпність його таланта, сам був тому ярчайшим прикладом

Михайло Васильович народився й виріс у північному краї Росії, біля Архангельська, де не було поміщицького землеволодіння, поміщицької кабали, де російські селяни й рибалки проявляли мужність, відвагу, наполегливість у боротьбі із суворою природою. Звідси його незалежність і почуття власного достоїнства

Ломоносов сам творець своєї долі. Ваблений спрагою знань, він пішки, без грошей іде з рідного будинку за рибним обозом — у Москву. Терплячи нестаток, на жалюгідні копійки успішно вчиться в московській Слов’яно — греко — латинській академії, а потім у числі кращих учнів відправляється в північну столицю — в Імператорську Академію наук і мистецтв

В 1736 році за успіхи в науці Ломоносов був відправлений у Німеччину — вивчати гірничу справу й металургію. Лише в 1741 році він повернувся в Петербург, одержавши блискучу оцінку знань професорами, у яких учився

В 1755 році в Москві з його допомогою відкривається Університет, підстава якого в древній столиці Росії Ломоносов уважав справою свого життя

Ця велика людина сказала нове слово в багатьох галузях науки. Все життя він служив російській освіті, переборюючи на цьому шляху й відсталість, і заздрість, і нерозуміння. Йому було безмірно важко, і тоді в нього народжувалися смутні вірші. Ломоносова цікавило все, що ставилося до вітчизняної культури

Надзвичайно важливим для подальшого розвитку літературної мови була праця, спрямований на те, щоб упорядкувати письмову мову — ділову, наукову, художню. Він розділив мову на «три роди висловів», три «штилі»: високий, середній і низький. Високим стилем Ломоносов пропонував писати трагедії, оди; середнім — світські повісті, вірші менш піднесеного змісту; низьким — комедії, байки, сатиричні вірші

Творчість Михайла Васильовича — яскравий приклад класицизму в Російській літературі XVIII століття. Основним жанром його були оди — хвалебні вірші на честь якої — небудь особи або значної, урочистої події. Цей жанр давав можливість з’єднати лірику й публіцистику поезії, висловитися поетичною мовою з питань, що мають державне значення

Центральної в одах Ломоносова була тема Батьківщини, її краса й могутність. Ломиносів зображує велич Росії, просторість території, достаток природних багатств. Наприклад, в «Оді на день сходження на престол імператриці Елисаветы Петрівни» 1747 року читаємо:

Навколо тебе квіти майорять

И класы на полях жовтіють;

Скарбів повні кораблі

Дерзають у море за тобою;

Ти сиплеш щедрою рукою

Своє багатство по землі

Що необхідно для процвітання й благополуччя Росії? На думку Ломоносова, завзята, напружена праця всіх верств населення. Тема праці займає важливе місце в поезії Ломоносова. В «Оді на узяття Хотина» він показує, що перемогу над Туреччиною одержав «у праці вибраної наш народ».

З темою праці у творчості Михайла Васильовича тісно зв’язана тема науки, освіти, які здатні полегшити «старанну працю», збагатити народ не тільки матеріально, але й духовно.

В «Оді на день сходження…» поет звертається до молодого покоління із закликом присвятити себе служінню науці, перемінивши чужоземних учених:

Про ви, яких очікує

Батьківщина від надр своїх

И бачити таких бажає,

Яких кличе від країн чужих,

ПРО, ваші дні благословенні!

Ломоносов був переконаний у тім, що заняття науками повинні зробити людини щасливим:

Науки юнаків харчують,

Відраду старим подають,

У щасливому житті прикрашають,

У нещасний випадок бережуть….

Щоб народ міг безперешкодно користуватися плодами своєї праці, щоб одержали розвиток науки й освіта, Росії необхідний мир. Ломиносів славить успіхи російської зброї («Ода на узяття Хотина»), але війна, на його думку, несе із собою руйнування, лиха, плач народу:

Воззри на плач осиротілих,

Воззри на сльози що престаріли,

Воззри на кров рабів твоїх

«Кохана тиша» для Ломоносова — це не тільки встановлення миру між народами, але й припинення внутрішніх розбратів, згуртованість всіх верств населення в прагненні досягти «процвітання» Росії

Могутній, багатогранний, самобутній талант Ломоносова торкнувся всіх сторін науки й культури свого часу. Ломиносів відомий як фізик, хімік і геолог, поет, художник і філолог, астроном, географ і технолог, літератор, історик і філософ, — здавалося, усюди він устигав і в усі привносив нове, несподіване, прогресивне… Такою різнобічністю в минулому володів, мабуть, лише Леонардо да Вінчі, а в наступному вужі ніхто

Діяльність Ломоносова була завжди цілеспрямовано пов’язана з найбільш важливими потребами країни, з її промисловим, культурним розвитком, спрямована

На її процвітання. Історичне значення Ломоносова складається також і в тім, що він наполегливо домагався широкого розвитку утворення в Росії, залучення в науку здатних людей з народу, показавши особистим прикладом, на які подвиги здатні люди заради своєї Батьківщини

Незважаючи на те що із часу, коли жив і працював великий росіянин учений, пройшло більше двох сторіч, його ім’я живе в пам’яті народів нашої країни й за рубежем. Його життя й діяльності присвячено багато книг і статей; його образ відбитий у добутках живопису, графіки, скульптури; його ім’я носять у нашій країні міста й села, вулиці й площі, навчальні заклади й школи

Того, що зробив Ломоносов, включаючи його визначальний внесок у становлення літературної й наукової Російської мови й поезії, цілком достатньо для вічної слави нашого чудового співвітчизника