poema pro bijcya po poemi tvardovskogo vasil terkin tvardovskij oleksandr - Шкільний Всесвіт

Герой поеми Твардовского — простий росіянин солдат. Але чи не так це? На перший погляд — так, Теркин — звичайний рядовий. І все — таки це не вірно. Теркин — це як би покликання, покликання бути оптимістом, баляндрасником, жартівником, гармоністом і, в остаточному підсумку, — героєм

Ми вперше довідаємося Теркина в мудрих міркуваннях, що таке сабантуй. Уже тут ми бачимо нашого героя таким, який він з’являється у всій поемі — зі своєю головною рисою — життєлюбством, презирством до смерті, жартом, що так важлива на війні. Адже поема Твардовского написана про війну, про війну, що несе смерть, розлуку, розставання, біль. Чому ж тоді вірші поеми звучать бадьоро й жизнеутверждающе? Напевно, тому, що покликання поета на війні подібно покликанню Теркина — це покликання сіяти бадьорим жартом радість, проганяти найстрашніше, те, що страшнее куль і гранат — страх, тугу й розпач. А розпач Теркину не знайомо. От він лежить поранений, замерзаючи, от смерть спокушає його рятуваннями від страждань. Вона призиває його здатися, — хіба краще клякнути в снігу, а якщо навіть тебе винесуть із поля й ти залишишся в живих, хіба це краще того, що має бути потім — знову бруд, холод, війна? Хіба це приваблює тебе, солдат? Нічого, говорить Василь Теркин, війна скінчиться, і я повернуся додому. А якщо твій будинок зруйнований? — б’є смерть по самому хворому місцю, — але й це не бентежить Теркина. Зміряй не страшна йому — і вона зрештою відступає. Оптимізм і життєлюбство допомагають Теркину вибиратися з будь — яких ситуацій: зі студеної води на переправі, з пазурів смерті. Тільки душевно здоровий може стріляти із гвинтівки по літаку, і що саме цікаве — підбити його.

Так Теркин, людина «негордий», згодний на медаль, одержує орден, стає героєм. Треба його діалог з генералом, що понад орден дає йому відпустка додому на тиждень. Але тижня Теркину, на жаль, мало, тому що його рідна смоленська земля під німцями. Тому відпустка відкладається до кращих часів. Але Теркин, як завжди, не сумує. До того ж на фронті, у землянці, в окопі йому набагато привычней, чим у прифронтовому раї, на ліжку з білосніжними простирадлами. Йому не спиться в цій «розкоші», і товариші радять йому надягти шапку на голову, щоб з’явилося звичне відчуття фронту

Теркин, однак, не схема, не втілення всіх позитивних якостей солдата. Він і спирт воліє приймати усередину, і лукаво выманивает у баби яєчню із салом, і мріє про сільський вечірку, де він буде курити «Казбек» я важливо розповідати про фронтове життя

Він мастак грати на гармоні й тішити солдат жартами. Але він завжди утішить товариша в лиху, нехай навіть такий незначної, як втрата кисета. Що там кисет, думає, а може бути, і не думає Теркин, віддаючи свій, коли йде в бій кривавий, «смертний бій — не заради слави, заради життя на землі». Цей бій увесь час у центрі уваги. І не важливо, за що йде бій — за населений пункт Барки або за Берлін — важливо, що Теркин ніколи не підведе й буде битися до останньої краплі крові

Символичен епізод у поемі, коли Василь Теркин зустрічає однофамільця — Теркина Івана. Теркиных багато, це на них, на простих російських солдатах споконвіків тримається наша земля. Тому Теркин безсмертний, як безсмертний народ. Тому «Теркины» і виграли цю велику війну