podorozhzhi gogolya - Шкільний Всесвіт

Гоголь мандрує Європою: Генуя, Флоренція, Рим, Турин, Баден-Баден, Страсбург, Франкфурт-на-Майні, Женева, Мілан, Париж, Марсель,— все це за півтора року. Нарешті, на півроку він осідає в Римі. Гоголь полюбив Рим. Італія нагадувала йому Україну. Він вільно говорив не лише італійською мовою, а й прекрасно володів діалектом римського простолюду. Одягнений як італієць із передмістя, він добре почувався в гамірливій і доброзичливій римській юрбі, тішився, що його не сприймають за іноземця, обідав у дешевих і веселих трактирах, проводив дні в церквах і картинних галереях, серед античних руїн. Усе більше закохуючись у Рим і його древності, Гоголь із ентузіазмом виконував роль чичероне (гіда) для приїжджих російських друзів.

Поступово до Гоголя повертається душевний спокій, і він багато пише. Головна його праця — велика книга «Мертві душі», яку він назвав поемою. Сюжет був подарований Пушкіним і повинен був охопити «всю Русь». Автор сприймав свою працю як «священний заповіт» поета. Митець мав намір поєднати всі головні тенденції своєї творчості: сатиру й гротеск «Петербурзьких повістей» і «Ревізора», широту й поезію «Тараса Бульби», анекдотичний сюжет і епічний пафос. Він сподівався, що його книга відкриє щось істотно важливе для долі країни й народу. У настроях Гоголя підсилюються мотиви обраності, месіанства, передчуття літературного подвигу, що одночасно буде й подвигом патріотичним: «І досі я почуваю, що не земна воля спрямовує шлях мій»; «Клянуся, я зроблю те, чого не робить звичайна людина. Левину силу почуваю в душі своїй…» (з листів 1836 року).

У вересні 1839 року Гоголь ненадовго повертається в Росію. У Москві й Петербурзі він читає друзям перший розділ роману. У травні 1840 року він знову їде до Італії, де завершує перший том «Мертвих душ». У цілому письменник провів за кордоном близько 12 років. Його все частіше охоплював релігійно-містичний настрій. Гоголеві здавалося, що не тільки його літературна праця, але й життєва поведінка, тобто все ним сказане, зроблене й написане, набуває особливого спокутувального й зцілювального значення для суспільства. Тон його листів стає повчальним, часом не допускає заперечень. Він постійно роздає поради й настанови своїм друзям і знайомим і вимагає їх виконання.

Восени 1841 року Гоголь приїжджає до Москви, щоб надрукувати свій твір. Побоюючись заборони публікації поеми, у січні 1842 року він переправляє рукопис із Бєлінським

У Петербурзький цензурний комітет. Незважаючи на цензурні складності (треба було змінити назву й переробити «Довість про капітана Копєйкіна»), перша частина роману побачила світ. Про «Мертві душі» заговорили всі читачі Росії. На початку 1843 року виходить перше зібрання творів Гоголя, де вперше опубліковано. повість «Шинель», комедії «Одруження» і «Гравці». З 1842 по 1845 рік Гоголь напружено працює над другим, томом поеми. Він змушує себе писати, переборюючи душевну втому й творчі сумніви: «Мертві душі» і пишуться і не пишуться… На заваді цьому часто стає хвороба, а найчастіше я сам… Я йду вперед — іде й твір, я зупинився — не йде і твір» (з листа М. Язикову від 14 липня 1844 року). Гоголь має на увазі не тільки присутність натхнення, але, у першу чергу, власну духовну еволюцію, стан душі, її устремління до істини й Бога. Згадуючи Гоголя 1840-х років, С. Т. Аксаков писав про його «постійне прагнення до поліпшення в собі духовної людини й перевазі релігійного спрямування, яке досягло згодом, на мою думку, такого високого налаштування, що стало несумісним із тілесною оболонкою людини».