Роман Олексія Миколайовича Толстого «Петро I» оповідає про далеку епоху кінця XVII — початку XVIII століть, що по праву залишилася в російської історії як петровская. Робота автора над романом тривала 16 років: з 1929 по 1945 гг.

Олексій Толстої міг би сказати про себе словами Бєлінського: «Для мене Петро — моя філософія, моя релігія, моє одкровення у всім, що стосується Росії». У романі «Петро I» продовжені традиції російської класичної літератури, найбільших представників якої — Ломоносова, Пушкіна, Лева Толстого — незмінно хвилював образ великого реформатора

Письменник відтворить політичне й культурне життя, побутовий і національний колорит, вдачі, звичаї, соціальні й релігійні конфлікти переломного часу. Картини народного життя представлені й у конкретних образах. Це — Федька Умийся Брудом, один з перших будівельників Петербурга; брати Воробйови, відмінні майстри, для яких що «дзвін лити», що «шпагу розжарювати», що «пістолет робити» — все грає в їхніх талановитих руках. Це й коваль Жемов — «рідкої вмілості людин», що мріє про повітряний політ. Не обходить автор і юрби злиденних і «ярыжек» (безпутних людей, п’яниць), що бунтують і упокорилися, простих людей різних станів і станів

Над цієї строкатим і багатоликої, зі скреготом і стогоном, що зрушилася з насидженого місця Руссю піднімається фігура імператора Петра. Зображуючи характер пануючи, його діяння, автор ніде не порушує історичного масштабу подій. Табір супротивників петровских реформ представлений у романі з пишністю й зовнішньою монументальністю: велична постава й «хода» Софії, неприступність князя Голіцина. Застійність і нерухомість у їхньому середовищі підкреслені автором у неспішності розвитку сюжету, особливо перших розділів роману

Образ Петра Великого характеризується стрімкістю, динамічністю, непоказною простотою. В Олексія Толстого як би сама історія Росії, підхльоснута волею Петра, убыстряет свій плин

Військові походи, кампанії були невід’ємною частиною політики Петра. І хоча вони дуже розморювали державу, вести їх доводилося внаслідок історичної необхідності. Споконвічні російські землі на півдні були захоплені татарами й турками, що перепинили шлях Росії до Чорного моря Вихід до Балтики закритий шведськими гарнізонами. Спочатку програні бої тільки загартували молодого царя. «Від лиха й ганьби під Азовом кукуйский кутилка відразу змужнів, невдача скаженими удилами загнуздала його. Навіть близькі не дізнавалися — інша людина: зол, упертий, діловитий».

У Воронежу зводяться верфі, поспішно будується флот. На наступний рік Петро бере Азов. «…у першу голову це була перемога над своїми: Кукуй здолав Москву». Письменник показує Петра, що опанував 14ю ремеслами, на прийомі послів і в ковальського горна, що кріпить снасті на вітрильнику й у пороховому димі баталій, у царських покоях і в сцені трактирної гулянки. Під час війни зі шведами Петро «не вмивався, їв на ходу». З особою, обпаленою сонцем, з долонями в кривавих мозолях, у курним, пропахлим тютюном і потім каптані — таким з’являється цар Петро на сторінках роману. Ми бачимо імператора на верфі, за столом військової ради, у пыточном катівні, на асамблеях і в чарівної Анхен.

Третя книга роману не була кінчена через смерть письменника. Тут Петро зображений трохи іншим, чим у перших двох книгах. Головний герой стає досвідченим, зрілим володарем. Відчуттям упевненості дихає його велика фігура, позбавлена різких, рвучких рухів, які помічалися колись. Але опуклі очі пануючи як і раніше «строгі, страшнуваті», у нього ще трапляються вибухи неприборканого гніву, однак у всьому вигляді вже більше стриманості, характерної для державного чоловіка — далекоглядного, проникливого, владного, навіть жорстокого

На сторінках роману, що запам’ятали переможний штурм Нарви, Петро персоніфікує «грізну велич» монарха, натхненного високою державною метою: «Справа був європейське: чи жарт — штурмом взяти одну з неприступнейших фортець у світлі». Свіжий вітер з Балтики рве вітрила петровских фрегатів і бригантин, що йдуть кільватерним ладом після перемоги під Юрьевом. Так молода Росія, напружуючи свої сили в битвах із зовнішніми й внутрішніми ворогами, нестримно кинулася вбудущее.

З більшою художньою майстерністю відтворені й інші історичні діячі: Меньшиков, Лефорт, Ромодановский, царівна Наталя. Але центром роману, до якого стягаються всі нитки оповідання, є образ Петра, виліплений Олексієм Толстим крупно, опукло, могутньо. У його натурі втілені основні протиріччя того часу. Петро Перший — національний діяч великого масштабу. Після «Полтави» Пушкіна роман Олексія Толстого — це сама більша удача в створенні образа Петра в Росіянці літературі

Письменник не ідеалізував Петра I. Гарячність і темперамент, з якими Петро приймається за ламання й викорінювання старих порядків, нерідко приводять до знущання над людьми. Деспотизм пануючи — самодержця проявляється, наприклад, у тім, що він із глузуванням ріже боярам бороди, бешкетує в їхніх будинках, улаштовує дикі блазнівські ходи по вулицях Москви

Але стосовно родовитих бояр, незадоволеним реформами й, що тяжіє до старого укладу життя, деспотизм пануючи цілком виправданий. Товстої малює в романі типи, що запам’ятовуються, пихатих, чванливих бояр родовитих прізвищ, здатних тільки журитися із приводу старих порядків, що пішли тепер з життя. Такий старий боярин Буйносов, повільний і млявий тугодум, що персоніфікує виродження цього привілейованого стану в петровскую епоху. На зміну йому приходять енергійні, діяльні представники служивого дворянства й купецтва, які беруть активну участь у перетвореннях Петра. Такі герої, як Олександр Меньшиков, Андрій Голиков, родина Бровкиных, зробили запаморочливу кар’єру, ставши близькими сподвижниками пануючи

Високо оцінивши значення петровских реформ для розвитку й процвітання Росії, Толстой указав на негативні явища епохи правління Петра. Через весь роман проходять картини вбогості, затурканості, гноблення й безправ’я народу. Ми бачимо селян, холопів, солдат, швидких людишек, тих, хто нестерпно страждає від поборів і утисків

У роман Олексія Толстого відбите все різноманіття проблематики петровской епохи. І проте це не історична хроніка, а широке соціально — психологічне й драматичне полотно, що вмістило в себе бури й страсті перехідного періоду життя Росії

Чудово, що не тільки Росія, але і європейський театр воєнних дій захоплений автором. Європейська дипломатія, інтриги королів і куртизанок, життя купців і ремісників також відбиті в романі з усією повнотою. Працюючи над більшим епічним полотном, Олексій Толстої використовував велику кількість історичних документів: «пыточные» запису, стародавні судові акти, так звані матеріали «Слова й справи», фольклорні джерела. Все це допомагало передати колорит далекої епохи, відтворити мову російського народу XVIII століття

Роман Олексія Миколайовича Толстого дає яскраве й велике подання про особистість великого перетворювача Росії й самій російській державі тої пори. Це художній пам’ятник великому імператорові Петру I і його епосі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *