patriotizm rosijskogo narodu v romani tolstogo vijna j mir tolstoi lev - Шкільний Всесвіт

Роман «Війна й мир» — великий добуток росіянці й світовій літературі, грандіозна епопея, героєм якого є російський народ, що виявив небачений героїзм і патріотизм у боротьбі за волю й незалежність своєї батьківщини у війні 1812 року

Величезний життєвий матеріал цього роману об’єднаний єдиним задумом, «Я намагався писати історію народу», — говорить Толстой. Народ, на думку Толстого, — це не тільки селяни, але й дворяни, ті люди, яких тривожить доля країни, хто перебуває у вирі великих подій. Колосальна хвиля гніву піднялася в народі після нападу французів. Всі російські люди, за винятком невеликої купки придворних аристократів, не могли собі представити, як вони зможуть жити під владою французів. Усякий росіянин надходив так, як він знаходив це можливим для себе. Хто наступав у діючу армію, хто йшов у партизанські загони. Такі, як Пьер Безухов, віддавали частина своїх грошей на спорядження ополченців. Багато хто, як смоленський купець Ферапонтов, спалював крамниці й своє майно, щоб нічого не залишилося ворогам. А багато хто просто збиралися й ішли зі своїх рідних місць, знищуючи після себе всі

Толстой відзначає в російських людях Простої, норою неосмислене почуття патріотизму, що виражалося не в голосних фразах про любов до батьківщини, а в рішучих діях. Жителі Москви без усякого заклику залишали древню столицю. Товстої підкреслює, що для москвичів не могло бути питання про те, що добре було б під керуванням французів у Москві або погано. Просто так не можна було жити, тому що це було гірше всього

Т же саме відбувається й в інших містах і селах російської землі. На території, куди ворог уже вступив, він бачив ненависть і непідроблене збурювання народу. Селяни відмовлялися продавати французам продовольство й сіно. Стихійно виник партизанський рух, без якого б те не було наказу понад. По образному вислові Толстого, «партизани підбирали те опалі листи, які сипалися із загального дерева французького війська, а іноді й трясли це дерево».

Не тільки простий народ, але й передові шари дворянства й інтелігенції перейнялися жорстокістю до ворога. Недарма князь Андрій говорить, що вони розбили його будинок, а тепер ідуть розоряти Москву, ображаючи її щосекунди» И тому, по його поняттях, вони не тільки вороги, але й злочинці. Князь Андрій чесно виконує свій борг, вступаючи в діючу армію на самому початку війни, хоча до цього й вирішив, що ніколи більше не буде військовим. Він не залишився в штабі, як йому пропонували, а йде на передній край подій. Особливо яскраво виявився героїзм і непідроблена любов росіян до батьківщини в Бородінському бої. Напередодні боїв Андрій Болконский говорить: «бій виграє той, хто твердо вирішив його виграти… і хто буде злее битися… Завтра, що б не було, ми виграємо бій».

Захищаючи свій будинок, свою родину, свою батьківщину, право на життя, російські люди виявили дивну стійкість духу й самопожертва, показали чудеса хоробрості. Вони викликали в непереможному дотепер Наполеоні спочатку подив, а потім страх. Не можна не пишатися російськими людьми. І можна не сумніватися, що в такого народу — велике майбутнє