patriotichna lirika lermontova lermontov - Шкільний Всесвіт

Вірші Лермонтова — це майже завжди внутрішній, напружений монолог, щира сповідь, собі питання, що задаються ж, і відповіді на них. Поет почуває свою самітність, тугу, нерозуміння. Одна відрада для нього — Батьківщина. Любов’ю до Батьківщини наповнені багато поетичних рядків Лермонтова. Він нескінченно любить свій народ, тонко почуває красу рідної природи. У вірші «Батьківщина» поет ясно відокремлює справжній патріотизм від мнимого, офіційного патріотизму миколаївській Росії

У вірші «Коли хвилюється жовтіюча нива» Лермонтов продовжує міркувати про своїй «дивній любові» до Батьківщини. Вона полягає в любові до полів, лісам, невигадливим пейзажам, до пари » беріз, щобіліють,». Рідні простори, природа як би лікують поета, він почуває своє єднання з богом:

Тоді упокорюються душі моєї тривоги,

Тоді розходяться зморшки на чолі,

И щастя я можу осягнути на землі,

И в небесах я бачу бога

Але Росія Лермонтова не тільки пейзажні замальовки, не тільки роздолля, рідні краї; Росія Лермонтова з’являється й в іншому виді, це… Немита Росія, Країна рабів, країна панів…

Така рабськи покірна Росія ненависна поетові, така батьківщина може викликати тільки презирство. Саме таким настроєм пронизаний вірш «Прощай, немита Росія…».

У добутку «На смерть поета», нескінченно вболіваючи про передчасну кончину Пушкіна, Лермонтов ясно й чітко визначив місце поета в житті й Літературі. Щирий художник — не самотній мандрівник. Він хворіє на проблеми своєї країни й народу. Лермонтову властиве почуття високої відповідальності перед читачами. Він заперечував літературу, що коштує осторонь від громадського життя Росії

Наприкінці 30 — х років поета починає хвилювати історична тема. Він створює «Бородіно» і «Пісню про купця Калашникова».

У вірші «Бородіно» Лермонтов оспівує подвит російських солдатів, «богатирів», що перемогли у війні 1812 року. А Бородінська битва сприймалася сучасниками Лермонтова як символ перемоги, як головний бій Вітчизняної війни. Автор захоплюється поколінням 10 — х років XIX століття, на плечі яких лягла основна вага війни:

Так! Були люди в наш час,

Не те, що нинішнє плем’я,

Богатирі — не ви!

Це покоління протипоставлене поколінню 30 — х років, що «юрбою угрюмою й незабаром позабутої» пройде, «не кинувши століттям ні думки плідної, ні генієм початої праці».

Інтерес Лермонтова викликає й інша історична епоха, епоха царювання Івана Грозного. Саме цій епосі присвячена історична поема «Пісня про купця Калашникова». Але справжнім героєм поеми стає не цар Іван Грозний, а молодий купець Калашников. Цей герой близький героям російського народного епосу, наприклад, билинним богатирям

Купець Калашников чесний, шляхетний, сміливий. Він б’ється з опричником Кирибеевичем смертним боєм, намагаючись захистити свій дружину, відстояти своє людське достоїнство. Сміливий купець помстився за зганьблену честь, убив свого кривдника в чесному кулачному бої на Москві — Ріці, але й сам поплатився життям. Навіть самому цареві, Іванові Грозному, не відкрив купець Калашников щирої причини свого вчинку, не схилив своєї гордої голови:

И гуляють — шумлять вітри буйні

Над його безіменної могилою.

И проходять мимо люди добрі:

Пройде старий людина — перехреститься,

Пройде молодець — приосанится,

Пройде дівиця — пригорюнится,

А пройдуть гуслярі — проспівають пісеньку

У своїй творчості Лермонтов ставила проблему діяча, проблему позитивного героя. І якщо серед сучасників Лермонтов шукав і не знаходив такого героя, то в історичному минулому Росії такі герої були

Безсумнівно, Лермонтов став народним поетом. Деякі вірші його були перекладені на музику й стали піснями й романсами. Згадаємо, «Виходжу один я на дорогу…». Вірші, що стали пісень

За 27 неповного років свого життя поет створив стільки, що назавжди прославив російську літературу й продовжив справу великого віршотворця російського — Пушкіна, ставши з ним урівень. Яка трагедія для Росії, що так рано пішли з життя два генії росіянці словесності