ostap i andrij vtilennya dvox storin dushi tarasa bulby gogol mikola - Шкільний Всесвіт

Гоголь — геніальний письменник. Він короткими штрихами може описати зовнішність так, що відразу представиш наяву, як виглядала людина. «Остап і Андрий тільки злізли з коней. Це були два дужих молодці, що ще дивилися исподлобья, як недавно випущені семінаристи. Міцні, здорові особи їх були покриті першим пухом волось, якого ще не стосувалася бритва». Сини Тараса Бульбы закінчили Київську бурсу й приїхали додому. Брати були молоді й гарні. У силу різниці їхніх характерів і в бурсі вони були відмінні друг від друга. Остапові знання в бурсі давалися сутужніше. Так він і не хотів учитися й чотири рази закопував у землю свій буквар. Тільки під погрозою батька він залишився в бурсі. Провинившись, Остап сам лягав на підлогу під різки й не просив пощади. Він був вірним товаришем, і бурсаки одностайно любили його. Андрий же, навпаки, намагався отвертеться від пороття, як міг. Учився він охоче, без напруги, але так само, як і Остап, мріяв про подвиги й бої. Обоє брата дуже зраділи, довідавшись, що поїдуть із батьком у Запорізьку Січ. По дорозі кожного займали свої думки. Остап завжди вважався одним із кращих товаришів і ніколи нікого не віддавав. Остап думав про бої, він жагуче мріяв про ратні подвиги, хотів ні в чому не поступитися своєму прославленому в битвах батькові. «Він був суворий до інших спонукань, крім війни й розгульної гулянки, принаймні, ніколи майже про іншому не думав». «Менший брат його, Андрий, мав почуття трохи живее і якось більше розвинені».

Остап і Андрий — втілення двох сторін душі старого Бульбы. Остап — справжній молодець, з якого виросте доброго запорожця. Андрий — більше м’який, але теж обіцяє стати гарним воїном

Андрий — втілення поглядів нестійкої частини козацтва, схильної до компромісів і прямого зрадництва, а Остап — втілення молодої запорізької сили, що зріє в українському народі. Андрий же, на відміну від Остапа, «іноді за допомогою винахідливого розуму свого вмів увертываться від покарання». Він не тільки «кипів жаждою подвигу, але разом з нею душа його була доступна іншим почуттям». Ці почуття й погубили його.

Любов не принесла Андрію щастя, вона відгородила його від товаришів, від батька, від Вітчизни. Таке не попрощається навіть храбрейшему з козаків, і печатка прокльону лягла на чоло зрадника: «Пропав, пропав безславно, як підлий собака…». Зраду Батьківщині ніхто не може не надолужити, не виправдати

Письменник малює величезну моральну перевагу Тараса і його соратників над Андрієм. До чого мерзенна людина, що зрадила свою Батьківщину! І життя його безславне, і смерть ганебна. Тарас, людина суворої й разом з тим ніжної душі, не почуває ніякої жалості до сина — зрадника. Без коливань він робить свій вирок: «Я тебе породив, я тебе й уб’ю!». Ці слова Тараса перейняті свідомістю найбільшої правди тої справи, в ім’я якого він стратить сина

Андрий умер як зрадник. Прагнення до особистого щастя придушило в ньому всі інші прагнення й зробило його зрадником Батьківщини. Таке не прощається нікому. Згадаємо останню зустріч Андрия з батьком: «Покірно, як дитина, сліз він з коня й зупинилася, ні живий, ні мертвий перед Тарасом». Тарасові не було шкода Андрия, і він анітрошки не коливався, перш ніж його вбити: «Я тебе породив, я тебе й уб’ю». Тарас також не зрадив тіло Андрия землі

Смерть Остапа була смертю героя. Він не боявся її, тому що він умирав за віру, за вітчизну: » — Дай же, боже, щоб всі, які отут не коштують єретики, не почули, нечестиві, як мучиться християнин!» Він мужньо виносив всі катування й роздирання. Не чулося ні лементу, ні стогону. Тільки під час останніх смертних борошн його сила стала піддаватися. «І повів він очами навколо себе: боже, всі невідомі, всі чужі особи! Хоч би хто — небудь із близьких був присутній при його смерті! Він не хотів би чути ридань і розтрощення слабкої матері або божевільних криків чоловіки, що викидає волосся й биющей себе в білі груди; хотів би він тепер побачити твердого чоловіка, який би розумним словом освіжив його й утішив при кончині».

Як схожі були сини Тараса Бульбы — безстрашні, мужні, що рвуться в бій. І як вони відрізнялися один від іншого — Остап і Андрий. Один — безкомпромісний захисник батьківщини й вірний товариш, другий — зрадник. Для одних — геройська загибель, для інших — ганебна смерть. Майже як у справжнім житті