ospivuvannya voli j voli v poemi lermontova mcyri lermontov - Шкільний Всесвіт

Поема М. Ю. Лермонтова «Мцыри» — це не тільки добуток, у якому повествуется про хлопчика, що виріс у неволі, що тужить по своїй батьківщині й прагне до волі. Це прекрасний і щирий гімн Волі, що торкає самих потаєних куточків душі читача, змушуючи його співпереживати головному героєві й відчути повною мірою гіркий смуток Мцыри.

У цьому добутку М. Ю.Лермонтов відобразив щиросердечні роздирання людини, якому долею були уготована життя вдалині від своїх близьких і батьківщини, що несе цю важку ношу довгі роки, запекло тужачи за своїми рідними місцями й бажаючи хоча б на мить звільнитися від уз полону

Ще в раннім дитинстві Мцыри відвезли з рідного села, позбавивши його рідних і друзів. Однак ні життєві тяготи, ні болісна хвороба не змогли вбити в головному герої прагнення до волі. Як романтичний герой, що здатний на самопожертву заради сладостного й п’янкого почуття волі, Мцыри являє собою збірний образ, настільки улюблений самим поетом у силу його близькості характеру автора

Тільки життя, у якій є боротьба й пристрасть, мала сенс для головного героя поеми. Мцыри журився про безплідно проведені в «похмурих стінах» монастиря роках, у результаті яких він став людиноюою, що «душею — дитя, долею — чернець».

Юнак здійснив свою давню мрію й біг з монастиря, прагнучи повернутися на батьківщину. Однак щастя звільнення протривало недовго — Мцыри вступив у смертельну сутичку з барсом і змушений був повернутися в ненависний монастир, так і не добравшись до рідних місць. Головний герой уважав, що зазнав поразки, однак його смерть, на мій погляд, стала сьогоденням звільненням

Тема спраги життя й прагнення до волі, оспіване в поемі «Мцыри», зачіпає всіх тих, хто цінує свободу особи й для кого важливий вибір власного шляху. Мцыри, що довгі роки мріяв вирватися з обридлого монастиря, що сковує його волю й не дає відчути повну полум’яної страсті життя, є втіленням сильної й цілеспрямованої особистості

Цей найбільший добуток російської літератури ХІХ століття виховує в нас такі риси характеру, як стійкість, вірність своїм переконанням, прагнення до повного й почуттєвого життя, прагнення випробовувати насолоди й страждання, зльоти й падіння, що дає нам можливість залишатися людиною в найвищому розумінні цього слова