Мені здається, що такий літературний жанр як байки перебуває в самій безпосередній близькості до фольклору — усній народній творчості. У джерел російського баєчного жанру коштує Іван Андрійович Крилов, його добутку по праву вважаються вищими зразками цього жанру російською мовою. У них знайшли своє відбиття досвід, свідомість і моральні ідеали нашого народу, особливості національного характеру. Це виразилося не тільки в оригінальному трактуванні традиційних сюжетів, але, насамперед у тій мові, якою написані байки. У мові крыловских байок яскраво виявилася живаючи народна мова. Саме завдяки байкам Крилова вона стала усвідомлюватися як одне з необхідних джерел російської літературної мови

Власне кажучи, байка — це «коротка розповідь, що має алегоричний зміст». З метою іносказання байкарі різних часів використовували образи звірів і навіть предметів. По художнім, а іноді й по цензурних міркуваннях, на зміну людям у байці приходять тварини, наділені окремими людськими рисами: боягузтвом, хоробрістю, добротою, мужністю й ін. Такі образи тварин, що персоніфікують якусь одну рису людського характеру, широко використовували у своїх байках Эзоп, Федр, Лафонтен, Лессинг. Крилов успадковував цю традицію у своїх попередників. Щоб зрозуміти, що нового вніс И. А. Крилов у баєчний жанр, звернемося спочатку до того, що використовував він з досвіду своїх попередників

Крилов віртуозно використовував у своїй творчості літературний прийом — алегорію. Алегорія прийшла в літературу з фольклору, притчі, казки, особливо з казок про тварин, де діяли традиційні персонажі, — такі як лисиця, ведмідь, заєць, вовк. Кожний з них був свідомо наділений певною рисою характеру. Прийом алегорії використовували классицисты, наприклад, в одах. Крилов з’єднав досвід використання цього прийому різними літературними жанрами в одне ціле. Баєчна мураха — уособлення працьовитості («Бабка й мураха»), свиня — неуцтва («Свиня під дубом»), ягня — лагідності, як «Агнець Божий» («Вовк і ягня»).

Зовсім щиро Іван Андрійович Крилов уважав, що викорінити пороки людства можна через їхнє осміяння. У його байках висміюються жадібність, неуцтво, дурість. Але Крилов у порівнянні з Эзопом і Лафонтеном не обмежується тільки простими алегоріями. Образи тварин у Крилова грають більше важливу роль — вони несуть у собі не тільки окремі риси, але й цілі характери. Байки Крилова мають не завжди побутовий характер, чисто побутовими можна назвати лише деякі з них

Як же вдалося російському байкареві розсунути звичні рамки баснописания? — У Крилова є історичні й соціальні байки, у яких образи тварин одержують зовсім інше призначення. Насамперед, ці байки також висміюють людські пороки через алегоричні образи тварин. Але в багатьох історичних байках у персонажах тварин угадується вже цілий характер, дається натяк на певну людину. Наприклад, у байці «Виховання Лева» Лев — Батько — не тільки втілення сили, мужності. Він ще й цар звірів, це створює в байці певний підтекст (мається на увазі виховання Олександра I швейцарцем Лагарпом). Лев — Батько виступає тут не тільки як грізний цар, але і як турботливий, але недалекий батько, що доручив виховання свого сина птахові, забувши про те, що царювати — те син буде над звірами. В образі лева — батька змальований цілий характер, з усіма його достоїнствами й недоліками, а не одна лише яка — небудь властивість людської натури

Сучасна історія досить часто стає об’єктом творчості Крилова. У байках «Вовк на псарні» і «Щука й кіт» уже можна говорити не стільки про алегорію, скільки про метафору. У цих двох байках під образами вовка й щуки мається на увазі Наполеон. Можна довго говорити, що Наполеон був хитрий, спритний, розумний, умів швидко й спритно пристосовуватися до ситуації. Але він не розрахував своїх можливостей і потрапив «на псарню» замість «кошари»… Соотнеся образ вовка з усім алегоричним змістом байки, ми відразу вгадуємо в ньому завойовника Наполеона. Але при цьому образ вовка ніяк не звужується до зображення конкретної людини, він настільки широкий і всеосяжний, що байка не втрачає своєї цінності й поза контекстом епохи

Новаторство Крилова дало початок розвитку казково — політичного жанру у творчості багатьох письменників дев’ятнадцятого століття. Образи тварин у Крилова можна зрівняти з образами тварин у казках Салтыкова — Щедріна, де часом, не знаючи історичного підґрунтя, важко вгадати призначення цього образа в добутку. Людина невіддільна від свого соціального стану, тому образи тварин можна класифікувати як метафори певних соціальних рівнів. Царі, вельможі, чиновники, «маленькі люди» також знайшли своє метафоричне відбиття в образах тварин у Крилова. Наприклад, у байці «Лев і барс», де лев і барс — вихідці з вищих шарів суспільства, лисиця й кіт — із чиновництва. Сюди ж можна віднести байку «Вовк і ягня». «У сильного завжди неспроможний винуватий», — говорить мораль цієї байки. Образ ягняти використаний не тільки як «Агнець Божий» — алегорія слабості й беззахисності. Цей образ ще й з’являється як метафора певного соціального рівня, можливо, дрібних чиновників

Байки мають сильний суспільний резонанс, коли Крилов іронізує не тільки над соціальними пороками (байка «Два собаки»), але й над самою опорою соціальних сходів — державними інститутами, і для цього також використовуються образи тварин. Прикладом може служити байка «Квартет», де пародіюється державна рада, створений в 1801 році, і його чотири департаменти, очолювані «Пустухою Мавпою, Ослом, Козлом і клишавим ведмедиком». Що ж очікує такий квартет — рада в майбутньому, якщо в його главу поставлена навіть не зграя собак, а саме різні тварини?

Образи тварин з різними характерами вказують на реалістичну основу крыловской байки. Реалізм Крилова, зв’язок його байок з народною основою надає його байкам росіянин, національний дух. Образи тварин, які часом на ілюстраціях бувають зображені в російських національних костюмах, несуть у собі сатиричну типізацію рис російського національного характеру

Прийом індивідуалізації мови персонажа — це дуже важлива особливість творчості Крилова, що помітно відрізняє його від попередників. Байкар вкладає у вуста тварин окремі елементи розмовної мови різних станів того часу, наприклад, у байці «Бабка й мураха» мураха говорить: «Кумонька, мені дивно це», «Так мабуть же, попляши». Варто звернути увагу й на ритміку цієї байки. Образ стрибухи — бабки створюється особливим «прыгучим» розміром — хореєм. Крилов також широко застосовує звукопись для створення «звукового» образа тварини. Наприклад, у байці «Змія» інструментування на шиплячі звуки й «з», у байці «Мор звірів» повторення звуків «м», «в», «е».

Орієнтація Крилова на російську розмовну мову наочно виявилася в його байках завдяки введенню в них образа оповідача. Оповідання про дії персонажів ведеться в певній манері, ясно розрізнимо особистісний тон оповідача із властивими йому формами й оборотами мови

От «Лебідь, Рак да Щука», взявшись за справу, «зі шкіри лізуть геть», от «Механік пущі рветься», щоб відкрити Скринька, от жаба, що захотіла зрівнятися з Волом, спочатку стала «стовбурчитися, пихкати», а потім «З натуги лопнула й — здохла». Бідняк, побачивши Смерть, «оторопів». Моська з’являється «відколі не візьмися».

Зустрічаються в байках такі обороти: «зима котить в очі», «з ним була крутійка така». Мова оповідача байок — просторікувато^ — фамільярний. Оповідач як би перебуває серед своїх персонажів, говорить про їх, як про знайомих, дає їм прізвиська: » стрибуха — бабка», «пустуха Мавпа», » Кухар — Грамотій», » механік — мудрець». Іноді в самих обігах уже виражене відношення оповідача: «мій бедный соловей», «бедный Фока мій», «мій хитрун» («Вовк на псарні»).

Але наближення до персонажів не заважає давати їм справедливу оцінку: «Избави, Бог, і нас від отаких суддів», «Хто про свої справи кричить усім без угаву, У тім, вірно, мало користі». Буває, що оповідач приймає позу хитрого простачка: «Хто винуватий з них, хто правий — судити не нам. Так тільки віз і нині там». Це саме і є те «веселе лукавство розуму», про яке писав Пушкіна

Народні початки мови, що звучать у байках Крилова, переконливо підтверджуються використанням у них прислів’їв і приказок: «Запекли молодці, хто в ліс, хто по дрова». («Музиканти»).

Те, що в мові байок Крилова розчинилися народні вираження, становить ще одну його особливість. Іншу представляє зворотне явище. Багато виражень із байок стали сприйматися як прислів’я. «А Васько слухає, так їсть»; «А ларчик просто відкривався»; » Слона — Те я й не примітив»; «Соседушка, я ситий по горло», — відмикається Фока. Ми жваво уявляємо собі людей середнього стану, їхнього настрою й почуття

Прийомом мовних характеристик Крилов користується постійно. Яскраві приклади знаходимо в байках «Цікавий», «Кішка й Соловей», «Кіт і Кухар». Особливо майстерно передав Крилов слова Лисиці, що виражають тонкі лестощі Вороні. Якщо зрівняти розробку цього сюжету в Тредьяковского, Лафонтена, то останній приклад наочно продемонструє, що вдосконалювання байки йшло саме по язиковій, стилістичній лінії. У компліментах Лисиці протягає іронія. Іронією перейняте авторське оповідання. Це додає життєвості, створює умови для більше тверезого висновку. Мова, мова героїв діє на ускладнення сюжету байки, це приводить до поглиблення її змісту

Часто, що зустрічаються в байці інтонації, усного мовлення ні в якій мері не виводять її з області писемності, словесного мистецтва. Байки Крилова — віршовані добутки, на які поширюються закони поезії

Розмовна мова байки сприяє тому, що її можна представити як маленьку комедію. Комізм ситуації часто доповнюється комізмом мови. Неодмінна умова байки — дія підкреслюється частими дієслівними римами. Рима в Крилова несе значеннєве навантаження

Два Бочки їхали, одна з вином,

Інша

Порожня

Тут рима з’єднує саме ті слова, які визначають предмет розгляду в байці. На її прикладі покажемо засобу художньої виразності мови Крилова. Розповідь представляє нам фантастичну картину: по місту їдуть самі по собі два бочки, одна — плавно, інша несеться й гримить. Якщо прийняти умовність ситуації, то все виглядає цілком натурально: пил стовпом, перехожий тиснеться до сторони. Але в другій частині байки прямо говориться про людей, які «про свої справи кричать». Потім чітко формулюється мораль: «Хто делов істинно — тихнув часто на словах». І далі «Велика людина…… думає свою він крепку думу Без шуму» Це «без шуму» точно повторює слова з характеристики руху повної бочки, що встановлює не тільки ідейну, але й образний зв’язок між нею й людиною діловим. Вертаючись до початку розповіді, ми осмислюємо його вже на іншому рівні. Бочки виявляються умовними предметами, що позначають людські якості. Але це алегоричне висловлення містить додатковий метафоричний елемент, що ми усвідомлюємо після прочитання всієї байки. Метафоричне значення порожньої бочки в даному контексті осмислюється стосовно до порожньої людини, базіці. Вся байка побудована на зіставленнях

У байці «Слон на воєводстві» метафора виявляється головним виразним засобом розповіді. Реалізація її буквального значення створює рух і комізм байки

На прикладі байки «Два Бочки» видна роль разностопного ямба, яким користувався Крилов у всіх своїх байках. У цьому випадку це виділення істотних моментів розповіді. З тією же функцією ми зустрічаємося в байках «Вовк і Ягня», «Селянин і Смерть», «Селяни й Ріка». Іншими його функціями є передача інтонацій живої мови («Кіт і Кухар», «Обоз») і стрімкого розвитку дії («Вовк на псарні»).

Вільний ямб Крилова відбивав життєву розмаїтість, що стала в його байках. Воно позначилося ще в розширенні жанрових границь байки. Так, у байці «Осел і Соловей» опис співу солов’я дано мовою, властивою ідилії. Жуковський знаходив у Крилова «два вірші, які не зіпсували б ніякого опису в епічній поемі». Він же із замилуванням відзначав його мистецтво зображення різних предметів. При описі мухи вірші «літають разом з мухою». Вірші про ведмедя як би тягнуться, довгі слова передають повільність і вага ведмедя

Зустрічаються в Крилова, щоправда, не дуже часто, такі мовні прийоми як порівняння й синекдоха. Наприклад, у байці «Ворона й Курка»:

Тоді всі жителі, і малий і великий…

И геть зі стін московських поднялися,

Як з вулика бджолиний рій

Для характеристики мови байок Крилова можна ще вказати факт уживання незвичайної назви звичайних предметів. Так, у декількох байках Крилов замість «Ворона» говорить «вещунья».

Великий байкар вирішив завдання сполучення народних елементів зі структурою поетичної мови, завдяки чому вніс істотний вклад у формування російської літературної мови й підняв російську байку на небувалу висоту. Російський байкар розробив принципи реалістичної типізації, без яких неможливі були б ємні сатиричні образи тварин у Салтыкова — Щедріна й взагалі весь подальший рух російської літератури по шляху зображення російського національного характеру