«Тільки закоханий має право на звання людини», — говорив Блок. Особливе значення почуттю любові надавали поети, починаючи із часів античності. Любов не тільки морально збагачувала їх, у ній вони черпали натхнення
На священних почуттях любові й дружби практично цілком ґрунтувався такий напрямок у Літературі, як сентименталізм, величезне місце любов займає у творчості романтиків. Hogan Uomo Prezzi 2017 Навіть у классицистов тема любові одержує деяке висвітлення, щоправда, в іншому, менш звичному для нас ракурсі. (Досить згадати «Розмову з Анакреоном» Ломоносова.)
Як мені здається, відповіддю на цей вірш Ломоносова міг бути «Труна Анакреона» Пушкіна, де поет призиває нас «пристрастю палкої стомлюватися» і проголошує формулу всій його ліриці ліцейського періоду: «Життям дайте ж насолодитися, Життя, на жаль, не вічний дарунок».
У цей період Пушкін, зайнятий пошуками свого власного стилю, пише багато наслідувань поетам різних літературних стилів, будь те поети античності, классицисты або сентименталісти. Але незважаючи на подражательность його віршів, у них проглядається цілком самостійна лінія любовних переживань ліричного героя. Любов стає символом життя в цей період, любити, по Пушкіну, значить жити. Але згодом ліричний герой не міг більше віддаватися тільки «страсті ніжної» на бенкетах із друзями. Легка, оптимістична й життєстверджуюча поезія й розуміння любові як легені времяпрепровождения переміняються в Пушкіна цивільними мотивами
Пушкін поступово починає переосмислювати те, що він оспівував раніше, і любов одержує в поета нове висвітлення. Поет як би примірить два зовсім різних напрямки — класицизм і сентименталізм. Яскравим прикладом цього може служити вірш «До Чаадаєва» 1818 року. Von Miller Jerseys Пушкіна прощається зі своїми колишніми захопленнями:
Любові, надії, тихої слави
Недовго ніжив нас обман,
Зникли юні забави,
Як сон, як ранковий туман
Любов як інтимна емоція в цивільній ліриці Пушкіна зближається з патріотичними почуттями поета. Тепер це почуття насамперед до батьківщини.
- air max 90 blu donna
- Nike Air Max 90 Donna Grigie
- Free Rn Flyknit Donna
Пушкіна переборює те розходження, що існувало між цими почуттями в поетів — сентименталістів і поэтов — классицистов. У посланні «До Чаадаєва» він пише:
Ми чекаємо з томленьем упованья
Мінути вільності святий,
Як чекає коханець молодий
Мінути вірного свиданья.
Порівнюючи це очікування вільності з томлінням коханця, поет з’єднує несумісні раніше поняття любові до жінки й любові кродине.
У цей же період творчості Пушкін розвиває й інше трактування теми як головну в його концепції любові. Greyson Lambert UGA Jersey Перед нами ще начерки, але вже в них ми вловлюємо нову філософію цього почуття. Це вірш «До Каверіна», де Пушкін призиває свого соратника — поета:
Молися й Вакху й любові,
И чорни нехтуй ревниве роптанье.
Написане в 1817 році, це послання — прощання із шаленістю ліцейського років, але не з темою любові. Тут любов — спосіб відходу поета від навколишнього його миру, відходу від черні.
Любов і воля — от що тепер харчує натхнення поета. Про це Пушкін говорить у вірші «До Плюсковой» (1818 р.):
Любов і таємна воля
Вселяли серцю гімн простий
«Любов і таємна воля», тобто відхід від миру в глибину своїх почуттів, де поет повністю незалежний, от що, у розумінні Пушкіна, необхідно для творчості. Joey Bosa Ohio State Jerseys Ідеї любові й волі пройдуть через всю творчість Пушкіна. Air Max 2017 Dames groen Але спочатку вони поєднуються в романтичній ліриці поета. Південне посилання й відрив поета від суспільства дуже впливають на творчість Пушкіна, вона відчуває себе вигнанцем, на зразок романтичних героїв Байрона. Романтизується й пушкінська любов. Це вже не витівка юного років і не високе патріотичне почуття, але глибока, драматична пристрасть. Наприклад, у вірші «Признанье», присвяченому Осикової, Пушкін говорить:
Хвороба любові в душі моєї,
Я вас люблю — хоч я бішуся…
Любов — це хвороба, у стані якої людина обманює сам себе:
Я сам обманюватися рад
Героїня цього вірша не має ім’я, це образ узагальнений, для Пушкіна — Романтика не настільки важливий адресат, скільки бура переживань і страстей, що киплять у душі. Вірші зливаються в один невимовний порив страсті, коли:
…Мої вірші, зливаючись і дзюрчачи,
Течуть, струмки любові, течуть повні тобою
«Ніч» (1823)
Романтична любов Пушкіна часто безмовна, вона горить і спалює сама себе, як у вірші «Спалений лист» (1825 р.):
Прощай, лист любові
…гори, лист любові
Готовий я, нічому душу моя не внемлет.
Любов, як свіча, згоряє за коротку мить, і від її залишається лише попіл і спустошена душа. Цей сумний фінал, здається, змушує поета розчаруватися в романтичній любові.
Чи потрібна така вільна любов поетові, що не залишає нічого в душі, спустошує душу? Адже в цьому випадку згоряє й джерело натхнення
Пушкін починає шукати нове джерело. Ці пошуки спонукують поета переосмислити й тему любові, вертаючись до джерел — саме до порівняння любові з волею душі й волею почуттів. Тепер Пушкін розуміє, що романтична любов гарна лише вірою людини в неї, хоча віра ця недовговічна. І поет створює зовсім нову філософію любові
Я вас любив так искренно, так ніжно,
Як дай вам бог улюбленої бути іншим
Із цього вірша ясно видно, що Пушкін піднімається набагато вище над романтичною традицією в розумінні любові
Показово, що романтик Лермонтов не погодився із цією думкою, помітивши, що «неприродно бажати улюбленій жінці щастя з іншим». Однак для самого Пушкіна така любов є довгоочікуване умиротворення й заспокоєння, а також джерело внутрішньої волі й гармонія творчості. Любов облагороджує душу й надихає поета, звільняє його від низинних проявів життя
Любов веде поета до високої мети: «Давно, втомлений раб, замислив я втеча», — говорить Пушкін у вірші «Пора, мій друг, пора», зверненому до своєї дружини. Стан «млості» тут — це дружба й любов, «праці» — творчість, в інших же проявах життя поет не вважає себе вільним, там він «втомлений раб». Любов у Пушкіна здобуває відтінок жертовності й рыцарственности, вона так само безмовна, як романтична, можливо, так само нещаслива, але аж ніяк не марна. Пушкіна відкриває читачеві самоцінність любові. Любити, у розумінні Пушкіна, уже саме по собі велике щастя («На пагорбах Грузії…», 1829 р.).
И серце знову горить і любить — тому,
Що не любити воно не може
Кохана ж його рівняється з Мадонною, вона «найчистішої принадності найчистіший зразок», що прекрасний у своїй недосяжності. «Здійснилися мої бажання», — говорить Пушкіна. Він щасливий в умиротворенні у своєму почутті й нічого не вимагає натомість.
Пушкінські традиції зображення любові у всіх її проявах потім були успадковані російськими поетами.