osobistist poeta tak povno i yaskravo vidbilasya v cij poemi skriz ye takoyu prekrasnoyu takoyu gumannoyu pushkin oleksandr - Шкільний Всесвіт

(по романі А. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін»)

У кожному літературному герої є часточка душі автора, що викликав його до життя. Безумовно, стосується це й Пушкіна, чия душа продовжує жити на сторінках його добутків. І не тільки в героях. Вона проблискує навіть в описах природи, у знайомих авторові конкретних адресах — «У Харитонья в провулку », в узагальненнях — «на берегах Неви», у скороминущих яскравих спогадах — «там, де весна блищить над Каменкой тінистої», або «я жив тоді в Одесі», у ліричних відступах — «село, де нудьгував Євгеній, була чарівний куточок».

Пушкін живе у своєму часі — всі сім років, п’ять місяців і десять днів безустанної роботи над романом, і тому його, пушкінський час живе поруч із нами, коли ми читаємо «Євгенія Онєгіна».

Пушкін те саркастично посміхається змінам у своїй долі: «Але шкідлива північ для мене…», те освідчуватися в коханні рідному місту:

Як часто в сумній розлуці,