osnovni motivi v liriku panasa feta fet panas - Шкільний Всесвіт

Мотив — значеннєвий компонент художнього тексту, що повторюється в границях деяких добутків. У творчості всяких письменників і поетів іноді попадається трохи тим, поглядів або явищ, що зустрічаються в їхніх утворах. Звичайно, тематика мотивів відіграє роль синтезу творчості поета (письменника) і його любові. Подібна закономірність виділяється у віршах А. А. Фета, на які величезний вплив зробили духовні хвилювання самого письменника, його ідеологія й взаимоотношение з навколишнім середовищем. Проаналізуємо ключові мотиви: вопервых, мотив вогню й, антитеза йому, мотив води, моря, по — друге, це мотиви пір року й гадання, мотиви двоемирия, польоту, що є одним з першорядних мотивів, це й антологія мотивів. А зараз розберемо кожної з мотивів окремо, адресуючись до різних зразків

Перше, що ми розглянемо, — це мотив вогню у творчості А. А. Фета, що є одним з головних мотивів у віршах розглянутого нами поета. Під вогнем ми маємо на увазі місяць, захід, зорю, лампу, багаття (тобто вогонь у буквальному значенні) і зірки, а також все те, що в нас асоціюється з мотивом вогню. Цей мотив не випадково настільки часто зустрічається у творчості Панаса Фета, як я вже згадувала, мотиви складаються із творчості і його любовних перипетій. Вогонь у житті Фета залишив темний відбиток: від вогню загинула його кохана Марія Лазич — вона по необережності підпалила своє біле плаття палаючим сірником. Бути може, це настільки ранило поета, що він присвятив більшу частину своїх віршів такої жахаючої стихії, як вогонь

…Як на чорті опівнічної далечіні

Той вогник,

Під серпанком тайною суму

Я самотній…

У цьому вірші А. А. Фет порівнює себе з вогнем, але не як зі стихією, а з «вогником» — часточкою всього вогню, тобто Фет — самотня маленька людина серед усього людства. Другий і четвертий рядки вірша відрізняються від першої й третьої — вони коротше, що створює якийсь особливий ритм вірша, коли читаєш, таке відчуття, що спотикаєшся. У цьому уривку переважають такі звуки, як «про», «л» і «і», що означає ніжність, сум, тугу, якісь м’які речі, і в той же час острах. Рядка вже з іншого вірша А. А. Фета («Весняне небо дивиться…») малюють нам схожу картину:

…Удалині вогник самотній

Тріпотить під сутінком липок;

Виконана таємниці жорстокої

Душу завмираючих скрипок…

Тут «вогник» представлений маленькою часточкою чогось велика й страшного, але ця часточка скоріше нас не лякає, а, навпаки, викликає почуття жалості. Переважні звуки вірша — «про», «е», «до», що дає нам право судити про легкі, сумні й ледачі дії. Це почуття ще більше затверджується в нашій свідомості, коли ми бачимо слово «скрипка», адже при грі на скрипці особливо добре виходять тужливі й сумні добутки, і, може бути, тому в нас виникає думка про щось смутному й плачучому. А в даних рядках «скрипка» представлена нам з дуже гарним і сумним епітетом: «завмираюча». У цій строфі перед нами з’являється картина самітності («вогник самотній»). Але коли ми говоримо про мотив вогню, ми маємо на увазі не тільки вогонь у вигляді багаття, але й вогонь свічі, лампи. Мотив свічі в А. А. Фета пов’язаний з гаданням. І це не випадково. Адже мерехтіння свічі являє собою зображення життя людини: поки горить свіча — жива людина. Згадаємо слова Базарова з роману Тургенєва «Батьки й діти» перед смертю: «Дуньте на вмираючу лампаду, нехай вона згасне». Зміст цих слів можна зрозуміти як те, що Базарів, будучи «умираючою лампадою», хотів умерти, щоб далі не мучитися. Але повернемося до віршів Фета:

…Дзеркало в дзеркало, із трепетним белькотом,

Я при свічах навела,

У два ряди світло — і таємничим трепетом

Чудно горять дзеркала…

Цей вірш, на відміну від інших, пронизано сонячними нитками, і воно нам уже не здається настільки сумним, як описувані вище приклади. Відчувається в цьому уривку якийсь юнацький запал і веселість. Звук «а», що ми зустріли в цьому вірші, говорить нам про пишноту великого простору. Самим, мабуть, загадковим мотивом вогню є мотив місяця. Місяць, хоча багатьох вона й заворожує, є несприятливим явищем у житті люблячих один одного серць. Якщо зустрічатися при місяці, то негайно піде розставання. Тому образ місяця овіяний завісою таємниці й невідання:

Пори року можна зіставити із внутрішнім миром героя. У даному прикладі Фет описує весну, що надає право судити про те, що в цей момент (те пак тоді, коли автор писав цей вірш) душу поета ніщо не тривожить. Перевага звуків «е» і «і» підтверджує цей факт, у читача або слухача виникає почуття пещення й ніжності. Але є такі випадки, коли в одному вірші переміняються осінь і весна, що говорить нам про різку зміну настрою поета. Фет, як і Ф. И. Тютчев, свої вірші не писав, а «записував». Він їх писав де завгодно й коли завгодно. І те, що автор почував у той момент, коли материализовывал свої думки на папері, відбивається встихах.

Мотив польоту, про яке зараз піде мова, зустрічається не тільки у віршах Фета, але й у прозаїчних добутках. Наприклад, в Островського в п’єсах «Безприданниця» і «Гроза», де головні героїні хотіли літати. Але їх поле перетворився в падіння. Мотив польоту можна асоціювати з польотом птахів, бджоли, світлячків і квітів, а також творчий політ самого автора

Мотив птаха, бджоли й польоту є древнім мотивом душі, наприклад, пінгвін символізує душі померлих. У Фета бджола — це смерть. Бути може, це через її неприємне дзижчання, що викликає в нас неприємні почуття й думки. Але мед — це символ пізнання поезії. Напевно, тому нам бабусі й дідусі радять увесь час є мед, адже вони знають, що він дуже корисний. Але повернемося до лірики Фета. У цих рядках перед нами з’являється незвичайний образ «чистої» богині. Це вірш повно ніжних і легенів речей. А. А. Фет зміг передати словами всю принадність цієї богині — тонкої, чистої й недоторканої…

Необхідно помітити, що лірика Панаса Фета виявляє собою унікальне, рідкісне «подія» не тільки того часу, у якому проживав сам поет, але й часу, у якому існуємо ми — читачі його непорівнянних створінь. По — моєму, вірші Фета — невеликі замальовки з його буття, у які ти сам як оком змигнути прокрадаєшся й випробовуєш усе разом з автором. Його вірші багатогранні, і це обґрунтовується таким числом і різноманіттям мотивів, розглянутих нами. Традиції Фета в майбутньому підхоплять символісти: Блок, Соловйов — дане підтверджує нам те, що подібні вірші вічно торкаються серця читача