osnovna ideya pisni pro vishhogo olega oleksandra pushkina pushkin oleksandr - Шкільний Всесвіт

Кожного поета протягом життя, а особливо в зрілі роки хвилює тема історичного минулого своєї країни, свого народу. Поезія для Пушкіна завжди була мистецтвом, вищим проявом творчого духу. Обов’язковою умовою творчої діяльності він уважав волю творчості, незалежність особистості поета

В «Пісні про віщого Олега» між героєм і долею існує деякий простір, що залишає можливість вибору, можливість відсунути або наблизити фатальні події. Князь Олег — переможець, що вийшов живим зі сложнейших і найнебезпечніших ситуацій і одержав смерть від свого коня. Автор захоплюється силою й мужністю князя:

Як нині сбирается віщий Олег

Отмстить нерозумним хозарам:

Їхні села й ниви за буйний набіг

Прирік він мечам і пожежам;

Із дружиною своєї, у цареградской броні,

Князь по полю їде на вірному коні

Олег показується в «Пісні…»як герой, що нічого не боїться, робить набіги, завжди перемагає. А. С. Пушкін, не пам’ятаючи реальної смерті могутнього Олега, приклав до біографії князя фольклорний мотив, по?своєму доповнюючи образ віщого героя. «Пісня про віщого Олега» — це віршована повість, в основі якої лежить сюжет, даний у єдності з ліричним розкриттям матеріалу

Як правило, час співвідноситься з фатальним моментом, воно визначає призначений строк, у той же час саме воно співвідноситься із щастям. Доля як би з’єднує минуле й майбутнє

Провісник з’являється перед читачем як людина, що завжди говорить правду, що не залежить від чийого?те думки, йому нема чого боятися, він багато чого бачив на світі:

Волхви не бояться могутніх владик,

А князівський дарунок їм не потрібний;

Правдивий і вільний їхня віща мова

И с волею небесною дружний

Прийдешні роки таяться в імлі;

Але бачу твій жереб на світлому чолі

Причиною смерті Олега став череп його улюбленого коня, що був потривожений колишнім хазяїном. Тут зіграв свою роль відомий символ. Череп — символ смерті й смертності. Змія — це теж, як правило, негативний герой. Вона звичайно визначає зло, обман, спокуса, гріх. Олег, почувши пророкування, спочатку не повірив йому:

Олег посміхнувся — однак чоло

И погляд омрачилися думою

У молчанье, рукою обпершись на сідло,

З коня він злазить похмурий…

Але все — таки він відмовився від свого коня, замінив його іншим. Після походу князь згадав про улюбленого скакуна, але було пізно. Здається, що пророцтва виявилися помилковими: князь живий, а коня більше немає. Але від долі не підеш:

«Отож де таїлася погибель моя!

Мені смертию кістка загрожувала!»

З мертвої глави гробова змія

Сичачи, тим часом виповзала;

Як чорна стрічка, вкруг ніг оповилася:

И скрикнув раптово вжалений князь

Ідея фатальної зумовленості пронизує весь вірш і показує, що ніякі обережності не можуть відвести знамення долі. Доля визначає подання людей про силу впливу слова на життя людини і його цінності. Ідея долі — одна з основних у житті людини. Вона виникла дуже давно, коли людин тільки починав розуміти зміст свого життя й своє призначення в ній. Доля завжди була одним з об’єктів дослідження філософії життя, тому що життя людини наповнене почуттями, емоціями й хвилюваннями. Міфологічна доля не залишає місця волі. Не людина вибирає, а його вибирають

А. С. Пушкін в «Пісні про віщого Олега» намагається донести до читача, що в кожної людини в житті є своє призначення, у кожного своя доля. Але друзів потрібно любити й поважати при житті, щоб потім не було сумно й боляче.