Крім уживання одного і того ж слова в кількох значеннях, у мові існують так звані омоніми (гр. Ното* — Однаковий, Опута –Ім’я).Омонімами називають такі слова, які однакові своїм звуковим складом, але мають різне значення.

Наприклад:

Коли Коса поки роса (Н. тв.). Розплелася густа Коса аж до пояса (Шевч.).

Слово Коса У першому прикладі означає назву сільськогосподарського знаряддя, а в другому — назву довгого сплетеного волосся.

Таким чином, Омоніми – це різні слова, які подібні між собою зовнішньою формою, звучанням, але не значенням. Саме тому омонімію не можна змішувати з багатозначністю слів.

Проте в сучасній українській мові є й такі слова, щодо яких важко визначити багатозначні вони чи омоніми, тобто являють вони одне слово, вживане з різними значеннями, чи кілька слів з однаковим звучанням.

Таким, наприклад, виступає іменник Ручка В реченнях: Ручка В дитини замерзла І Ручка з пером лежала на столі.

Отже, не завжди можна провести абсолютну межу між багатозначністю слів та омонімією. Пояснюється це тим, що омоніми дуже часто виникають внаслідок дальшого розвитку багатозначності слова. Окремі значення його можуть втрачати

Зв’язок між собою і усвідомлюватися як самостійні, і тоді слово, що їх виражає, розпадається на кілька слів – омонімів.

За своїм походженням омоніми розподіляються на такі групи:

1. Омоніми, які виникли внаслідок збігу звукового складу слів,

різних за своїм походженням, наприклад:

Ключ (знаряддя для замикання і відмикання і група птахів при польоті);

Пара (кількість і фізичний стан води);

Брак (відсутність чогось і зіпсована річ);

Засипати (засипати зерно в засіки і засипати у ліжку);

Балка (невелика низина на поверхні землі і перекладина в якійсь будівлі);

Коса Та ін..

2. Словотворчі омоніми, тобто такі, які утворились з одних і

тих же мовних елементів, але завжди вживалися з різними

значеннями:

Завод (підприємство і завод для механізму); Загін (місце для худоби і загін – ділянка землі); Ведмежатник (людина, яка дресирує ведмедів або полює за ними, і приміщення для ведмедів).

3. Омоніми, що виникли внаслідок історичних змін у

звуковому складі слова:

Жати (тиснути) із жęті < жьнти і Жати (хліб жати) із жęті < женти (порівн. Жму Із давнього жьму і Жну Із давнього жьну); Слати (відсилати) із сълати і Слати (стелити) із стьлати.

4. Омоніми, які виникли внаслідок запозичення з інших мов

таких слів, звуковий склад яких однаковий з деякими уже

існуючими в мові словами. Наприклад, запозичений з латинської

мови іменник Лава, що означає розплавлену мінеральну масу, яка

виливається з вулкана, утворив омонім з давнім українським словом

Лава, що означає назву предмета, призначеного для сидіння на

ньому.

Слово Лад, що означає назву корабельної міри в 50 куб. футів лісу або 50 бушелів хліба, ввійшло в нашу мову з англійської, утворило омонім з давнім українським іменником Лад, вживаним у значенні „порядок”.

5. Омоніми, що виділилися в процесі розвитку багатозначності

слова внаслідок утрати семантичних зв’язків між окремими його

значеннями:

Світ (порівн..: Книга вийшла в Світ // на уроці вивчали частини Світу // уже на Світ благословилось);

Перо (перо птаха І Перо для писання).

(Хоча останнім часом висувалися твердження, що між омонімією і полісемією немає будь-яких зв’язків. Слова, які однаково звучать і різні значення яких розвинулись з одного значення, не можуть вважатися омонімами).

Усі наведені омоніми виступають з однаковим звуковим складом у початковій граматичній формі, яка є формою однiєї і тієї ж частини мови. Такі омоніми називають Лексичними.

Лексичні омоніми бувають повними і неповними (частковими).

До Повних лексичних омонімів відносять слова однієї і тієї ж частини мови, у яких співпадає вся система форм, наприклад: Ключ – Ключ, коса – коса.

До Неповних лексичних омонімів відносять слова однієї і тієї ж частини мови, у яких співпадає не вся система форм, наприклад: Завод І Завод (не має множини – завод годинника).

Як ми вже зазначили, розмежування слів-омонімів і одного слова з багатьма значеннями – проблема складна, і не завжди це розмежування однозначне. Навіть у різних словниках одна і та ж пара може подаватись як значення одного слова чи як омоніми.

Які ж існують способи розмежування омонімії і полісемії? Це, зокрема, такі:

1. Підбір синонімів до кожного омоніма або до всіх значень

полісеманта, а потім порівняння підібраних синонімів між собою.

Якщо вони виявляються семантично близькими одне одному, то

перед нами багатозначне слово, якщо ж ні – омоніми.

Наприклад:

Вид – обличчя, лице і граматична категорія (граматичний вид,

Біологічний вид) – різновид чогось, якоїсь реалії;

ЗАстава – майно, або коштовності, які віддаються кредиторові,

Як гарантія того, що позичені ним гроші будуть повернені

(синонім – гарантія, внесок) і місце в’їзду до міста чи виїзду з

Нього (синонім – в’їзд).

2. Розмежуванню багатозначного слова від синонімічних

допомагає співставлення словоформ кожного з них, підбір

споріднених (спільнокореневих) слів, тобто встановлення їх

дериваційних зв’язків. Якщо словоформи однакові чи схожі і є

споріднені слова, можна говорити про полісемію, якщо словоформи

відмінні чи семантично чітко відрізняються, маємо омонімію.

Наприклад:

Коса – сплетене волосся – кіска, кісник і сільськогосподарське знаряддя для врізування трави або збіжжя: Покос, косити, Косовиця, косар, косарка;

Козак: 1) У XV — XVIII ст. — вільна людина із селян чи міської бідноти, утікач від утиску феодалів, житель Запоріжжя, Дону, Яїку;

2) У дореволюційній Росії — представник військового

стану, уродженець Дону, Кубані та інших військових

областей;

3) В УНТ — лицар, носій позитивних фізичних і

духовних якостей;

4) Розмовне — парубок, юнак, неодружений чоловік.

Козачка, козачата, козакувати, козацький, козацтво.

3. Велике значення для розмежування омонімії і полісемії має виявлення тематичної співвіднесеності слів, виявлення типових моделей лексичної сполучуваності (мікроконтексту).

Заплела своє русяве волосся в довгу Косу та ще й стрічками Прикрасила.

На світанку дзвенить Коса над росним лугом.

Омонімія як мовне явище спостерігається не тільки в лексиці. У широкому розумінні омонімами іноді називають різні мовні одиниці, що співпадають за звучанням.

На відміну від власне лексичних (абсолютних) омонімів, усі інші співзвуччя і різного роду співпадіння називають іноді відносними, хоча тут правильніше було б говорити не про омонімію в широкому розумінні і навіть не про відносну омонімію, а про Омонімічне вживання в мовленні різних видів омофонів.

Відповідно, широке поняття Омофонія (гр. Нотоз — Однаковий, РИопе Голос, звук) охоплює співзвуччя різних мовних одиниць.

Наприклад:

Клич — 2 ос. нак. спос. дієслова кликати — і Клич — Іменник чол.

Роду в Н. в. однини. (Клич дітей до столу. IIХай же наш Клич

На поля снігові лине, єднає родину велику.);

Дзвінка — Р. в. однини від іменника дзвінок і Дзвінка — Прикм. ж. р. в Н. в. однини (Хлопець не може дістати до ДзвінкаIIЦвіте Україна, де хвиля в берег б ’є Дзвінка.);

Світило — Іменник сер. роду в Н. в. однини і дієслово минулого часу в формі сер. роду (Поезії ясне Світило, з тобою жить, тебе Любить! IIПонад сто років ти Світило і будеш вічно з нами жить.);

Ніс Іменник і дієслово (Ніс у Василька посинів від холоду. II

Василько Ніс відро води.);

Мати — Іменник і інфінітив дієслова (Погана та Мати, що не хоче дітей Мати.);

Долі — Іменник ж. р. в Р. в. однини й Долі — Прислівник місця. (Ой, скажи, дай пораду, як прожити без ДоЖ?.. // Як одрізана гілка, що валяється Долі (Л. Укр.);

Поза — Іменник і прийменник (Його Поза, проста і велична, всім нам подобалась. // Поза хатою ріс густий вишняк.). Такі слова називають Омоформами Чи Морфологічними омонімами.

Є ще так звані Лексико-граматичні омонімиЯкі виникли внаслідок поступового переходу слова з однієї частини мови в іншу без будь-яких змін звукового складу.

Коло млину, коло броду два голуби пили воду (Н. тв.). // Діти стали в коло.

Якщо слова однаково звучать, але по-різному пишуться, то вони називаються Омофонами.

Ліхтар Погас // пішли По гас;

Потри рук^ // за кожним столом сиділо По три учні;

Я уздрів, побачив Сонце! І здалося мені Сон це(Ус.)

У сучасній українській мові існують і такі слова з різними значеннями, які пишуться однаково, але мають відмінність у вимові. Вони називаються Омографами чи омограмами, Дзвони’ — дзво’ни, жила’ жила, замок замок, прийми прийми, о’бід обі’д, коло С ко лос, батьківщи на ба тьківщина.

Функціонування омонімів в мовленні, як правило, не викликає особливих складностей. Їх значення не стикаються одне з одним. Однак суміщення значень омонімічних (омофонічних) слів можливе. Тільки в цьому випадку воно буває зумовлене певною стилістичною метою, причому в різних стилях ця мета різна.

У поезії (художнє мовлення) стикання омонімів служить засобом створення образу, виразної мовної ситуації.

Наприклад:

1) Журавлиний гострий Ключ підбира до неба Ключ.

2) Поки виросте Коса в дівчинки Тетянки, Ще не раз пройде Коса лісові галявки.

3) Поки хліб додому Посинів у нього Ніс.

Один відгук

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *