oleksandr blok i revolyuciya na prikladi poemi dvanadcyat i statti inteligenciya j revolyuciya blok oleksandr - Шкільний Всесвіт

Блок прийняв Жовтневу революцію як рідкісну можливість для величезного внутрішнього відновлення, для пристрою нового життя по канонах краси й гармонічного співзвуччя. Такі настрої відобразив Блок у поемі «Дванадцять», що вважав найкращим із всіх добутків, їм написаних. Про це говорилося в статті «Інтелігенція й Революція», що створювалася в той же час — у січні 1918 р. В «Дванадцяти» Блок привітав загибель колишнього миру й тріумф новоспеченої революційної стихії:

Коштує буржуй, як пес голодний,

Коштує безмовний, як питання

И старий мир, як пес безрідний,

Коштує за Ним, піджавши хвіст

Поет не ідеалізує дванадцяти червоногвардійців — апостолів нової віри, які нагадують теперішніх кримінальників: «…На спину б треба бубновий туз!» У той же час, він не заперечує можливе позитивне значення революційного перевороту, що почався, що повинен поширитися на увесь світ

Блок зустрів революцію захоплено й захоплено. Близький поетові людин писав: «Він ходив молодий, веселий, бадьорий, із сяючими очами». У числі далеко не всіх тоді представників художньої й наукової інтелігенції поет відразу ж заявив про свою готовність співробітничати з більшовиками, з молодою Радянською владою. Відповідаючи на анкету однієї з буржуазних газет » чиМоже інтелігенція працювати з більшовиками?», він, єдиний з учасників анкети, відповів: «Може й зобов’язана». Коли буквально через кілька днів після жовтневого перевороту ВЦИК, тільки що створений на Другому з’їзді Рад, запросив у Смольний петроградських письменників, художників, театральних діячів, на заклик відгукнулося всього кілька людей, і серед них був Олександр Блок

У полум’яній статті «Інтелігенція й Революція», написаної незабаром після Жовтня, Блок викликував: «Що ж задумано? Переробити все. Улаштувати так, щоб усе стало новим, щоб брехливе, брудне, нудне, потворне наше життя стало справедливим, чистим, веселим і прекрасним життям… Всім тілом, всім серцем, всією свідомістю — слухайте Революцію».

В «Дванадцяти» головне, основне й вирішальне, звичайно, не ідеалістична омана Блоку, а його ясна віра в правоту народної справи, не його обмежене подання про реальні рушійні сили й конкретні завдання пролетарської революції, а той високий революційно — романтичний пафос, яким цілком перейнята поема. «Удалину йдуть державним кроком…» — сказано про героїв. Саме вдалину — тобто в далеке майбутнє, і саме державним кроком — тобто як нові хазяї життя. Це і є ідейний центр поеми. А те, яким це «майбутнє» виявиться, поет знати не міг

И всі тому, що: «Нудно!» І раптово при цьому: «Упокій, Господи, душу раби твоєї…» І раптом виявляється, що вони жадають від Бога благословення на свою криваву справу. Богоборці в дійсності, по Блоці, творять Божу волю, приносять очисну жертву, у вигляді старого миру, жертву, необхідну для народження миру нового. І поет у фіналі поеми змушує самого Ісуса Христа очолити грізний хід дванадцяти

Стаття «Інтелігенція й Революція» допомагає нам зрозуміти позицію Блоку. Тут автор «Дванадцяти» затверджує: «Розмах російської революції, що бажає охопити увесь світ (меншого щира революція бажати не може, здійсниться це чи бажання ні — ворожити не нам) такий: вона плекає надію підняти світовий циклон, що донесе в заметені снігом країни — теплий вітер і ніжний захід апельсинових гаїв; зволожить спалені сонцем степу півдня — прохолодним північним дощем.» «Мир і братерство народів» — от знак, під яким проходить російська революція. От про що реве її потік. От музика, що имеющий вуха повинен чути».

Блок думав, що музику революції почув вірно. Однак Блок був чесним художником і під кінець життя, через три з невеликим року, початків розуміти, що «ніжного заходу апельсинових гаїв» революція нікому не принесла й навряд чи принесе. Зате принесла не тільки кров і жорстокість, але величезний ріст рівня несвободи — не тільки політичної, але й творчої. Саме творча воля була особливо важлива для Блоку, і її відсутність він переживав важче всього. Не випадково в одному зі своїх останніх віршів «Пушкінському Будинку» поет просив підтримки у великого попередника:

Пушкін! Таємну волю

Співали ми услід тобі!

Дай нам руку внепогоду.

Допоможи в німій боротьбі!

А в своїй статті про Пушкіна «Про призначення поета», присвяченій річниці його смерті, Блок написав практично вже не про пушкінський, а про власну долю: «Спокій і воля. Вони необхідні поетові для звільнення гармонії. Але спокій і волю теж віднімають. Не зовнішній спокій, а творчий. Не дитячу волю, не волю ліберальничати, а творчу волю — таємну волю. І поет умирає, тому що дихати йому вже нема чим; життя втратило зміст». Революція, приветствуемая Блоком в «Дванадцяти», «Скіфах» і в багатьох інших статтях і віршах, і якої з відкритим серцем намагався послужити (але не прислужуватися), зрештою, відняла в нього повітря — творчу волю й, можливо, ініціювала його кончину

Саме так і відбулося. Як все подлинно грандіозне й прекрасне в мистецтві, вірші Блоку з їхньою істиною, непідробленістю, потаєним полум’ям і чудодійною мелодійністю допомагає, і незмінно буде допомагати всім нам жити, любити, творити й вести боротьбу