obrazi pomishhikiv u poemi nekrasova komu na rusi zhiti dobre i v kazkax saltykova shhedrina po dekilkox - Шкільний Всесвіт

Н. А.Некрасов і М. Е. Салтиков — Щедрін посідають почесні місця серед жагучих борців за відновлення суспільного лада. Обоє письменника створювали свої добутки в такий період історичного розвитку Росії, коли в російському суспільстві відбулися значні зміни, стали чітко видні наслідки селянської реформи 1861 року. Їхня політична сатира була потужною зброєю в боротьбі за щастя російського народу

Н. А. Некрасов узяв під оренду журнал «Вітчизняні записки» і як співредактор запросив М. Е. Салтыкова — Щедріна. «Вітчизняні записки» під керівництвом Некрасова стали таким же бойовим журналом, як і «Сучасник», вони додержувалися завітів Чернишевського, у них уперше виявився у всій своїй моці сатиричний талант Щедріна

У творах Некрасова й Салтыкова — Щедріна протипоставлені дві соціальні групи: трудовий народ і визискувачі; обоє письменника майстерно використовують народну мову. Однак якщо говорити про творчість письменників у цілому, те Салтиков — Щедрін тяжіє до сатири, тоді як творчість Некрасова більше трагично.

У поемі Н. А. Некрасова перед читачем проходить цілий ряд поміщиків. Уперше образ поміщика з’являється в п’ятому розділі, що так і називається — «Поміщик». Він з’являється перед читачем таким, яким його побачили селяни: «Якийсь пан кругленький, усатенький, пузатенький, із сигаркою в роті». За допомогою зменшувальних форм Некрасов передає презирливе відношення мужиків до колишнього власника живих душ. Оболт — оболдуев розповідає про своє життя при кріпосному праві й неусвідомлено викриває свою незначність, непотрібність існування. Він згадує старі часи, коли селяни покорствовали йому. Особливо тужить за необмеженою владою:

Кого хочу — помилую,

Кого хочу — страчу!

Закон — моє бажання!

Кулак — моя поліція!

Поміщик не збирається вчитися чомусь і сподівається так само, як і раніше, жити за рахунок праці селянина. Особливо виразний образ князя Качатина в поемі. Це пан, що «все століття чудило, дурів». Жорстоким кріпосником він залишається й після 1861 року. «Мізинок», не знаючи своїх селян, віддає безглузді накази. Безглузді не тільки його накази, але й він сам, що завзято не бажає примиритися зі скасуванням кріпосного права

У казкових образах Салтыкова — Щедріна з’являються перед нами державні діячі й, звичайно ж, простий росіянин народ. Письменник використовує прийом гіперболи, щоб показати дурість і неуцтво представників правлячого стану, які все життя були уверенны в тім, що «булки в тім самому виді народяться, як їх ранком до кофею подають».

Цей же прийом використовується автором, щоб показати, що представник класу пригноблених необхідний поміщикам, без нього вони зовсім би пропали

У казці «Дикий поміщик» автор показує, до чого може опуститися багатого пана, виявившись без слуг. Життя цього поміщика за рахунок народної праці перетворила його в паразита. Він ненавидить, нехтує селян, не може виносити»холопьего духу». Бог виконує його бажання, і мужики зникають із маєтку. І отут поміщик перетворюється в дика тварина, що харчується мухоморами. Тут ми бачимо, як безпомічний він без простого мужика

Сатирично гнівно розповідають про паразитичне життя поміщиків у недавнім минулому, коли вони робили, що хотіли. На совісті поміщиків багато покалічених доль, але це не заважає їм жити спокійно. Вони залишаються самовдоволеними, що нехтують праця й не визнають у селянині людини. Письменники дивляться на поміщиків очами селянина, без усякого співчуття й ідеалізації малюючи їхні образи. Поміщики настільки заледащіли, що не хочуть нічому вчитися й трудитися, тому що звикли одержувати все готове

Оболт — Оболдуев — поміщик, про яке говориться в поемі Некрасова «Кому на Русі жити добре», — уважає праця приниженням і образою своєї особистості:

Росія не неметчица!

Нам почуття делікатні,

Нам гордість викликана!

Сословья шляхетні

У нас праці не вчаться

Поміщики дуже зарозумілі й навіть після «селянської реформи» не бажають визнавати прав селян і бачити в них таких же людей, як і самі. Їхні типові риси — це низькість почуттів, жорстокість, презирство до праці й працюючої, порожнеча помислів

Некрасов і Салтиков — Щедрін чітко показують, що реформи не доведені до кінця, положення пригноблених селян не перетерпіло істотних змін. Вони приводять нас до переконання, що звільнення селян не принесло їм щастя, і реальна влада як і раніше залишається в руках поміщиків

Салтиков — Щедрін і Некрасов прагнули як можна повніше показати основні риси російської дійсності й розкрити протиріччя між інтересами народу й експлуататорською сутністю пануючих станів. Тема викриття кріпосництва й самодержавства, любов до простої людини, співчуття скривджен і пригнобленим очолює в них творчості