obraz tetyani v romani oleksandra pushkina yevgenij onyegin pushkin oleksandr - Шкільний Всесвіт

Роман А. buy albion gold С. cheap albion silver Пушкіна «Євгеній Онєгін» — добуток дивної творчої долі. Він створювався більше семи років — із травня 1823 по вересень 1830 р. Результатом сталь тривалої праці став геніальний добуток, що відбив сучасність і стала «енциклопедією російського життя». Великий подвиг Пушкіна, указував Бєлінський, що створив характер Онєгіна, «але чи не вище подвиг нашого поета в тім, що він перший поетично відтворив в особі Тетяни російську жінку».

Тетяна Ларіна не тільки сюжетний партнер заголовного героя. cheap albion gold Це самостійний характер, у долі якого, як і в долі Онєгіна, «відбилося століття».

Тетяна — улюблений герой автора, її образ Пушкін створює з особливою любов’ю й старанністю. Характер Тетяни показаний динамічним, що розвивається. Уперше читач зустрічається із цією героїнею в другому розділі роману. Характер Тетяни розкривається і як неповторна індивідуальність, і як тип російської дівчини, що живе в провінційній дворянській родині. Тетяні

Рано подобалися романи;

Вони їй заміняли все;

Вона влюблялася в обмани

И Ричардсона й Руссо

Життя представлялося Тетяні як ще не написаний роман, себе ж вона уявляла героїнею улюблених книг. albion silver Спрага любові наповнювала серце дівчини. cheap albion gold І саме тому Тетяна полюбила Онєгіна. Пушкіна відзначає, що полюбила Тетяна не тому, що довідалася його, не тому, що зрозуміла складність його натури, а просто тому, що «прийшла пора, вона закохалася». buy albion gold Всі ідеальні образи книжкових героїв

…для мрійниці ніжної

У єдиний образ облеклись,

В одному Онєгіні злилися

И все — таки в цьому виборі виявилася незвичайність характеру Тетяни. При всій спразі любові Тетяна ніколи не змогла б полюбити Ленского, не говорячи вже про інших сусідів (Бешкетників, Дрібниць). buy albion silver Тетяна серцем, а не розумом змогла відчути в Онєгіні людини «під стать себе», вона зуміла вгадати в ньому «добре серце».

Глибокі задатки «геніальної», по вираженню Бєлінського, натури Тетяни виявилися не в мріянні, а в дії. Полюбивши Онєгіна, Тетяна перша пише йому лист. Вона поводиться відповідно до почерпнутого з романів нормами поводження. Але в той же час учинок Тетяни дивно безыскусственен. Він оголює перед читачами й перед Онєгіним тонку й чутливу душу Тетяни, її добре, чуйне серце, повне щирої й чистої любові

Визнання Тетяни, що дихали такою любов’ю й такою щирістю, не було почуто охолодженим серцем Онєгіна. Мова Онєгіна в саду з разючою силою розкриває його моральну глухоту. Тетяна писала йому про любов — він почав говорить про одруження («Коли б життя домашнім колом // Я обмежити захотів»). albion gold Перед Онєгіним було розкрито довірливе серце, а він, зайнятий собою, грав перед Тетяною роль зневірені в любові людини. У саду в Ларіних розігралася справжня драма. «Проповідуючи» і повчаючи, Онєгін не тільки підривав щиру й природну віру Тетяни в людей, не тільки позбавляв її надії на правду почуттів, але й, не відаючи того, духовно обкрадав себе, своїми руками губив неждано випало йому щастя

Однак «одповідь» Онєгіна не вбила любові Тетяни:

И в самітності жорстокому

Сильніше пристрасть її горить,

И про Онєгіна далекому

Їй серце голосніше говорить

Відвідування ж будинку Онєгіна ще більше зміцнює її любов. Відновлюючи вигляд Онєгіна по «слідах», що залишився в його садибі, Тетяна зрозуміла, що її коханий — людин донезмоги загадковий і дивний, нон зовсім не той, за кого вона його приймала

Свої сумніви Тетяна не могла відразу дозволити:

Дивак сумний і небезпечний,

Созданье пекла иль небес,

Цей ангел, цей гордовитий біс,

Що ж він? Ужели подражанье?

Вопросительность інтонації виражала шукання Тетяною правильної відповіді, її сумніву. її бажання зрозуміти, проникнути в таємницю Онєгіна. Начитана в сентиментальній Літературі, вона вірить, що люди бувають або ангелами, або виплодками пекла, добрими або злими. Онєгін же виявляється просто чималою людиною. Головним підсумком «дослідження» Тетяни стала її любов до справжнього Онєгіна

Вона повністю звільнилася й від книжкових подань про життя. Виявившись у нових обставинах, не сподіваючись на нову зустріч і взаємність Онєгіна, Тетяна робить вирішальний моральний вибір: погоджується поїхати в Москву й вийти заміж. Причому це вільний вибір героїні, для якої були «всі жереби рівні». Вона любить Онєгіна, але добровільно підкоряється своєму боргу перед родиною

Зустріч Тетяни й Онєгіна в Петербурзі свідчить про драму двох героїв. Вся глибина щиросердечних змін у Тетяні виявилася при цій зустрічі:

Княгиня дивиться на нього…

И що їй душу не збентежило,

Як сильно не була вона

Здивована, уражена,

Але їй ніщо не змінило:

У ній зберігся той же тон,

Був так само тихий її уклін

Онєгін був уражений зміною Тетяни. У селі вона писала лист, «де серце говорить, де всі наруже, вся на волі», у Петербурзі — скритність, холодність, уміння ховати свої почуття. Світло змусило Тетяну жити за своїми законами, навчив її володіти собою, упокорювати щирі й безпосередні рухи серця. Але така багата натура, як Тетяна, не могла перестати бути собою. Вона могла бути веселої, триматися зі спокійним достоїнством княгині, «у той час як серце розривається від судорог». Життя Тетяни у світлі була життям, виконаного гіркоти й моральних страждань. Життя в «вирі світла» не проходить безкарно.

Такий важкий і гіркий шлях життя Тетяни. Наприкінці роману Онєгіна зустрічає нова Тетяна: і морально чиста, глибока, самовіддана Таня, істинно російська, уже зріла жінка, і княгиня, примушена приховувати щирі почуття. Онєгін розглянув у зовні холодній княгині й колишню й нову, зрілу, духовно багату Тетяну, побачив у ній справжньої людини, і душу його, томившаяся на самоті, кинулася кней.

Останнє побачення Тетяни з Онєгіним — одне із чудових поетичних досягнень Пушкіна. Стримано, але проникливо й психологічно точно розкрив він щиросердечну драму Тетяни, всю складність її щиросердечного життя. Сцена простроена драматично: у поясненні відбувається раптовий різкий перелом. Княгиню, що дорікає Онєгіна, раптом перемінила плачуча Таня. Її відвертість досягає межі, коли вона — княгиня, замужня жінка, світська дама — зізнається Онєгіну: «Я вас люблю (до чого лукавити?)».