obraz rosii v liriku oleksandra bloku blok oleksandr - Шкільний Всесвіт

Олександр Олександрович Блок затворів жив на рубежі двох сторіч. Це був по праву останній великий поет старої Росії, і разом з тим з його ім’ям зв’язане відкриття першої сторінки в історії радянської й росіянці поезії

Найбільше залучає мене в поезії цього автора тема Батьківщини. Її любили і їй віддавали свій талант, присвячували свої вірші багато найбільших поетів, але в Блоку було своє відношення до Батьківщини. А. Блок писав К. С. Станіславському: «Коштує переді мною моя тема, тема про Росію. Цій темі я свідомо й безповоротно присвячую життя. Усе яскравіше усвідомлю, що це — найперше питання, самий життєвий, самий реальний. До нього — те я підходжу давно, з початку свого свідомого життя». Він не просто любить свою країну, її природу, народ, він намагається розгадати душу Росії, зрозуміти її сьогодення й визначити майбутнє

Увага Блоку зосереджується на долі простого народу, на взаєминах інтелігенції й народу. Для Блоку Росія залишалася таємницею, але таємної вабливої й незабутньої. Всі його вірші того часу — потяг до Батьківщини, її болям і радостям, до її світлої й злиденної краси:

Росія, убожіючи Росія,

Мені хати чорні твої,

Твої мені пісні вітрові –

Як сльози перші любові

Дуже яскраво й своєрідно виражене відношення до Росії, подання поета про історичні долі Батьківщини в циклі «На поле Куликовом». У ньому поет звертається до минулого, але створює добуток про сучасність. Разом з поетом і я несуся в ту давню давнину й бачу насторожені полки напередодні битви, чую гул, що коштує над татарським станом. Цикл цих віршів народжує віру у світле майбутнє Батьківщини. Хоча шлях до нього важкий і кривавий. Однак з особливою широтою і яскравістю тема Росії виявилася у віршах Блоку в роки першої російської революції. Відкидаючи Росію офіційну, Росію «ситих» фабрикантів, лукавих церковників і слабовільних інтелігентів, художник з надією вдивляється в очі Росії трудового люду, Росію злиденну й забиту, тиху й буйну, Росію, що дрімає до пори приходу свіжих, нерозтрачених сил

Природа в добутках Блоку одухотворена ніжністю поета. Недарма його улюбленим прийомом є уособлення. Навколишній його мир — майже жива істота, з яким Блок ділиться самим таємним, замість одержуючи натхнення. Мабуть, у жодного іншого поета я не зустрічала такого ласкавого почуття до рідної природи, органічного злиття з її настроєм

До збагнення Батьківщини справжньої, далекої від чарівної казки, поет ішов через мотиви страшного миру. Саме в цей страшний мир попадає авторський герой, пішовши від Прекрасної Дами. У ньому живуть дивовижні істоти: чаклуни й кошлаті відьми, «тварини весняні», чертенята, «хвора русалка». Не менш страшний і вигляд людей, що живуть у цьому світі: це герої лиховісного балагана, носії «всесвітньої вульгарності», живі мерці, як, наприклад, у циклі віршів «Танцю смерті». Найбільш відомий вірш цього циклу — «Ніч. Вулиця. Ліхтар. Аптека дженериков…», у якому самою композицією підкреслена повна безвихідність, замкнутість життя в страшне коло. Однак страшний мир — це не тільки мир навколо поета, це й мир у ньому самому

Потворний мир, створений Блоком, — це теж Росія, і вища мужність поета не в тім, щоб не бачити цього, а в тім, щоб бачити й прийняти, полюбити свою країну навіть у такому непривабливому обличчі. Сам Блок гранично відкрито виразив цю свою любов — ненависть у вірші «Грішити безсоромно, непробудно…», написаному в 1914 році. У ньому виникає вкрай огидний, відразливий образ людини бездуховного, крамаря, все життя якого — безпросипний сон духу, навіть покаяння його лише минутно. Подаючи грошик у церкві, він відразу, повернувшись у крамницю, обманює на цей гріш ближнього. Моментами вірш звучить майже як сатира. Герой його знаходить риси символічні. І тим неожиданнее й сильніше звучить фінал вірша:

Так, і такий, моя Росія,

Ти всіх країв дорожче мені

Тема трагічного передбачення звучить і у віршах, написаних задовго до війни 1914 року, у віршах, об’єднаних темою, позначеної в назві: «На поле Куликовом». Вони присвячені одному із самих значних подій російської історії. В 1912 році Блок писала: «Куликовская битва належить до символічних подій російської історії. Таким подіям призначене повернення. Розгадка їх ще спереду». Значення Куликовской битви було не стільки військовим, політичним, скільки духовним. І не випадково звертається до цієї події поет у передбаченні трагічного років у долі Росії. Мені хотілося б проаналізувати перший вірш циклу «На поле Куликовом»: «Ріка розкинулася. Тече, сумує ліниво…». Даний добуток присвячений осмисленню історичної долі Росії. І доля ця пророчо описується автором як трагічна. Символом її стає степова кобилиця, що стрімко мчиться. Виникає традиційне для поезії осмислення єдності життя людей і життя природи. Самі природні явища тут пофарбовані в трагічний кривавий колір («Захід у крові!»). Цей мотив з’явиться згодом і в інших віршах Олександра Блоку

Батьківщину по праву можна вважати другою матір’ю кожної людини. На мій погляд, навіть сама жорстока й бездушна людина в глибині душі дуже любить свою милу серцю малу батьківщину. Людина й Батьківщина тісна зв’язані один з одним, тому що вони не можуть існувати друг без друга. Коли людині погано й важко на душі, його завжди тягне в місця, де він народився, виріс, у місця, з якими в нього зв’язані самі приємні спогади життя. Про любов, випробовуваної Блоком до Росії, написано:

Так, і такий, моя Росія,

Ти всіх країв дорожче мені