obraz profesora preobrazhenskij bulgakov - Шкільний Всесвіт

Герой повести «Собаче серце» — професор медицини Пилип Пилипович Преображенський. Він займається модної в той час проблемою омолоджування людини. Треба віддати належне таланту вченого. Він відомий своїми працями й за кордоном. Роботяга: приймає пацієнтів, а після, увечері, вивчає медичну літературу. Не далекий професор і маленькі земні радості: любить смачно поїсти, поблищати в шановному суспільстві в дорогому одягу, побалакати зі своїм помічником Борменталем на різні слизькі теми. Словом, типовий інтелігент, яким Радянська влада ще не встигла остаточно перекрити, як говориться, кисень. Втім, такий учений більшовиків цілком улаштовує: він не займається політикою

Основні події розвертаються після появи в будинку професора дворняги Кульки. Його характер дивним образом співзвучний «гомо советикусу»: пес готовий на все заради шматка ковбаси, у нього нісенітний і агресивний характер. Проходячи повз швейцара, Кулька думає: «От би тяпнуть його за пролетарську мозолисту ногу». А на опудало сови він дивиться з такими почуттями: «А сова ця — дрянь. Нахабна. Ми її роз’яснимо».

Професор, захоплений наукою, не зауважує, якого монстра привів у будинок. У порядку експерименту він пересаджує Кульці насінні залози людини, мріючи облагодіяти людство. На очах здивованого вченого пес поступово перетворюється вчеловека.

Кулька, або вже Поліграф Полиграфович Кульок, швидко знаходить у людському суспільстві свою соціальну нішу. Все відбувається, як у радянській державі: низи, дорвавшись до влади, починають тіснити все, що раніше займало цей соціальний життєвий простір. У результаті сам його «батько» Преображенський чи ледве не виявляється на вулиці, і лише його старі зв’язки рятують його від свавілля Шарикова.

Булгаков показує психологічний тип російського вченого, що ще не зіштовхувався з усіма «принадностями» більшовицького режиму. Його ще гладили по шерстці. Але він, захопившись своїми розробками, не помітив, що сам створив собі такого представника суворої влади

Кулька буквально зживає вченого зі світла. За сміховинністю сюжету коштує глибока трагедія російської наукової інтелігенції, що у ті роки мимоволі допомогла більшовикам зміцнити свої позиції. Шариковы поступово висунулися в усі вищі ешелони влади й стали не тільки отруювати долю нормальним людям, але й вирішувати її. Вони стали визначати й зовнішню політику країни

Професор у пізнім каятті ремствує на свою помилку: «Я піклувався зовсім про іншому, про євгеніку, про поліпшення людської породи. І от на омолодженні нарвався». Усвідомивши свою фатальну помилку, професор стає учасником злочину: за порадою Борменталя вони вирішують позбутися від Шарикова й звільнити людство від цього кошмару

Професор вирішується ще на одну операцію й повертає Шарикова в колишній стан

Фінал повести, однак, не благополучний, тому що за стінами будинку професора, де мирно дрімає пес Кулька, залишилося багато заражених мікробом Шарикова людей, і вони ще накоять у країні багато гірких справ