obraz mista v romani fedora dostoyevskogo zlochin i pokarannya dostoyevskij fedir - Шкільний Всесвіт

Петербург не раз ставав діючою особою російської художньої літератури. «Злочин і покарання» багато критиків і письменники називають петербурзьким романом. Ф. М. Достоєвський любив Петербург, як і його герой, Розкольників, що безумно любив бродити по вуличках міста. Ідучи на злочин, Розкольників, проходячи мимо Юсупова саду, замислюється про фонтани, які непогано б освіжали повітря на площах, і що якби Літній сад поширити на всі Марсово поле й з’єднати з Палацовим Михайлівським садом, то була б прекрасна й полезнейшая для міста річ. Це говорить нам про те, що Родіон Розкольників любить своє місто й замислюється про нього навіть у такі моторошні мінути

И одночасно ми бачимо, що це місто таки похмурий, хворий, сирий, хоча й настільки прекрасний. Контрасти Петербурга, столиці тодішньої Росії, малювали, звичайно, і багато інших письменників: А. С. Пушкін, Н. А. Некрасов. У Достоєвського ці контрасти особливо загострені. В 60 — х і 70 — х роках Петербург швидко розростався за рахунок дохідних будинків, банкірських контор, все це відбито в «Злочині й покаранні».

Похмурий міський пейзаж у романі, хоча дія відбувається влітку й погода коштує жарка. Очами голодного бідняка Раскольникова ми дивимося на Петербург: «…на вулиці жару стояла страшна, і до того ж духота, штовханина, усюди известка, цегла, пил і той особливий літній сморід, настільки відома кожному петербуржцеві, що не має можливість зняти дачу, все це разом неприємно потрясло й без того вже розстроєні нерви юнака». Голодний парубок почуває себе знедоленим серед багатих особняків, виряджених жінок. Опис Петербурга сприймається як зрима картина зовнішнього миру, що бачить перед собою герой, як відбиття почуттів Родіона Раскольникова.

Дія роману відбувається здебільшого на вулиці. У провулку в Сінний франтівська коляска роздавила бедного Мармеладова; його дружина, що давно хвора сухотою, минала кров’ю на вулиці; на вулиці ж застрелився Свидригайлов, на Сінній площі Розкольників намагається покаятися перед народом. Всі ці вуличні сцени тісно пов’язані з переживаннями Раскольникова. Герой роману «Злочин і покарання» болісно усвідомить, що не тільки він сам, але й тисячі інших людей приречені на ранню смерть, убогість і безправ’я

Один раз, зайшовши в распивочную, Розкольників випадково чує розмова студента й офіцера. Вони говорять про ту саму бабу, що замишляє вбити Розкольників. «Багата, як жид, може відразу п’ять тисяч видати. Наших багато в їй побувало. Тільки стерво жахлива…» — розповідає студент офіцерові. У той час у Петербурзі було дуже багато таких людей, як Розкольників, і їхня доля схожа з його долею в якімсь ступені. Багато студентів перебували на грані вбогості й час від часу були змушені звертатися до злій і примхливої старухе — процентщице. Той же Разумихин кинув університет через те, що нема чим платити за навчання. І скільки ще таких студентів тинялося безцільно по брудних вулицях Петербурга, віддаючись похмурим міркуванням

Родіон Розкольників прагне знайти вихід із цього положення. У цьому світі принижен і ображених народжується напівбожевільна ідея Раскольникова. Петербург у романі Достоєвського не тільки місто безпомічних голодних бідняків, але й місто ділових людей, що промишляють хто чим може: шахрай Кох скуповує в баби — процентщицы прострочені речі, власник распивочной Душкин — заставник і крадене ховає… купець Юшин містить дешеві брудні номери, Дар’я Францевна торгує жінками

У романі Достоєвського головне місце дії, основна торговельна крапка Петербурга — Сінна площа. Її оточують похмурі вулиці й провулки, населені дрібним чиновным людом, торгашами, лихварями, показане життя бульварів, закусочних, трактирів, публічних будинків. За два кроки від брудної Сінної перебуває Столярний провулок, у ньому 16 будинків і 18 питних закладів. Розкольників по ночах прокидається від п’яних лементів, це відвідувачі залишають шинки

Ф. М. Достоєвський докладно знайомить нас із обстановкою, у якій живуть його герої. Комірка Раскольникова до того мала, що можна, лежачи на ліжку, без особливих зусиль відкрити засувку дверей. Кімнати Разумихина й Мармеладова майже такі ж. Кімнати їх точнісінько темні, сирі труни. У них вічно панує напівтемрява, що під стать сірості життя. Під низькою стелею злидарської будки в розумі голодної людини народилася дивовижна теорія злочину

Автор не зрячи кілька разів згадує про жару в Петербурзі. Ця важка погода приводить до плутанини думок у голові Раскольникова, він ходить по Петербургові немов у маренні. Жара й духота теж якоюсь мірою дають поштовх до злочину. Петербург відіграє важливу роль у романі, достаток зовнішніх деталей, подробиці міського життя, сцени вуличної штовханини, жалюгідні інтер’єри — все це створює загальне відчуття міста, що ворожий людині, тіснить, давить на нього, створює атмосферу безвихідності, штовхає на скандали й злочини