obraz kurazh prorocha metafora majbutnogo germanii brext bertold - Шкільний Всесвіт

(по драмі Бертольда Брехта «Мамаша Кураж і її діти»)

До теми війни в XX столітті зверталося багато письменників. Серед тих, хто засуджував війну у своїй творчості, є чимало знаменитих імен, але в Бертольда Брехта антивоєнні мотиви займають особливе місце. З його біографії відомо, що до антивоєнної тематики він звернувся… ще коли вчився в гімназії. Одним з перших добутків, що принесло йому славу, було написане в 1918 році сатирична «Легенда про мертвого солдата», за якої потім фашистський уряд позбавило Брехта німецького громадянства

Саме цій темі присвячено одне з популярнейший і найвідоміших його добутків — драма — застереження «Мамаша Кураж і її діти», що вперше була поставлена Вцюрихе.

П’єса написана про події 30 — літньої війни, але досліджуються в ній не події історичного минулого, а за задумом автора, актуальні для тих часів питання про відповідальність звичайних людей за історію. Звичайно, війни починають уряду, але, як говориться в драмі, часто звичайні люди самі шукають у війні можливості влаштувати своє особисте життя, чим і дозволяють політикам здійснювати будь — які злочинні задуми

Головна героїня твору Ганна Фрилинг. Війна для неї не горі, а своєрідний мирний бізнес. Її влаштовує, що воєнні дії не вщухають. «Кураж до кінця вірить у війну», — написав Брехт у примітках до п’єси. Навіть страшні втрати (гинуть її діти) не міняють відносини Мамаши Кураж, хоча відомо, що вона живе заради них і саме заради їхнього щастя зайнялася цією справою. Вона не зауважує й не розуміє, що мимоволі стає причиною їхньої загибелі: під час війни неможливо жити нормальним людським життям

Швейцеркас, один із синів Матінки Кураж, гине як герой, рятуючи полкову касу. Він робить те, що вважає природним. Але його брат Эйлиф так само вважає нормою займатися мародерством у мирні дні, що й стає причиною його загибелі. Ці дві смерті — героїчні й ганебна — різні сторони того самого явища. Небагато складніше з Катрин, що всупереч обставинам, у яких виросла, починає розуміти злочинність війни. Але Катрин німа, свою позицію вона доводить діями, але не може нікому нічого пояснити словами, її німота символічна: ті, хто намагаються жити війною, не почули б думки, що не збігається з їхньою точкою зору. Вона здатна зробити інше. Під час зупинки біля міста Галл, поки Мамаша Кураж торгує, з’являються ландскнехти, які можуть знищити місто, і Катрин б’є в барабан, поки жителі міста не прокидаються. Отже навіть німа людина може при бажанні щось змінити

Зі смертю дочки життя Мамаши Кураж остаточно втрачає зміст, і що вона робить? Знову впрягається у свій фургон і поспішає за солдатами! Прибутку Мамаши Кураж не витримують жодного порівняння зі страшними жертвами, які їй довелося заплатити. Причина зовсім не в користолюбстві, на це ніщо й не натякає. І не в тім, що «Людина сподівається на чудо, поки триває похід»: чуда не відбулося. Вона в іншому: у моральній капітуляції Кураж перед війною

У вставних піснях — монологах (зонгах), які були зроблені у вигляді прямого звертання до глядача, Брехт підбиває певні підсумки подіям. Один із зонгов так і називається «Пісень про велику капітуляцію», саме в ній викладена життєва філософія Ганни Фрилинг:

На жаль, потрібно крокувати,

Чекати й чекати, і чекати!

Настане час, настане строк!

Тому що ти ж людина, ти не Бог —

Краще почекати!

Відсутність віри у власну здатність щось змінити й змушує «маленької людини» пристосовуватися до обставин. У цьому конкретному випадку — шукати прибутку на війні, навіть не намагаючись противитися

Але цей шлях приводить лише до трагедії. Коли мова йде про війну або про інший злочин подібного масштабу, важко провести границю між пристосуванням і активною співучастю. Філософія капітуляції неминуче веде Мамашу Кураж до трагічної розв’язки

Насамперед проти її й застерігає Брехт у своїй п’єсі. Доля Мамаши Кураж перетворюється в метафоричне узагальнення наслідків подібної позиції, що розділяло більшість німців у фашистській Німеччині. Не націонал — соціалістів, не когось іншого із чіткими політичними переконаннями попереджав він і призвав задуматися, а середніх громадян, подібних Мамаше Кураж, яких завжди більшість

Брехт відштовхувався від того, що глядачі самі повинні визначати свою позицію щодо зображуваних у п’єсі подій і проектувати їх на сучасність. Мамаша Кураж не робить ніяких висновків зі своєї трагедії — це повинні зробити саме глядачі. Вона залишається осліпленої — але в інших людей розкриваються очі на проблему. На цьому ґрунтується ідея його новаторського «епічного театру». Досить, що її доля викликає в них емоції й уже цим будить активність. Кураж в останніх рядках призиває: «Збирайтеся в похід, усі, хто живі й хто дихає», але для людей, які спостерігали за розвитком подій у п’єсі, цей заклик будить протилежне бажання: не йти в похід, а сказати війні своє «Немає!».