oblomiv i shtolc u romani ivana goncharova oblomiv gonchariv ivan - Шкільний Всесвіт

В 1859 році великий російський письменник Іван Олександрович Гончарів опублікував свій другий роман «Обломів». Це було дуже лихоліття для Росії, коли суспільство поділилося на дві частини: меншість і більшість. Меншості — це ті, які розуміли необхідність скасування кріпосного права, ті, котрих не влаштовувала життя простих людей у Росії. Більшість — поміщиків, «барі», заможні люди, чиє життя складалося в дозвільному времяпрепровождении, тобто ті, які жили за рахунок селян, що належали їм. У романі автор розповідає нам про життя поміщика Обломова, об нього друзях

Головним героєм роману є Ілля Ілліч Обломів. Але чимало уваги автор приділяє й кращому другові Обломова — Штольцу. Живуть обоє героя в один час, і, здавалося б, повинні бути схожі. Але чи не так це?

Головний герой бачиться нам людиною «…років тридцяти три^ — трьох — три — двох — трьох від роду, середнього росту, приємної зовнішності, з темно — сірими очами, але з відсутністю всякої певної ідеї, … у всій особі тепліло рівне світло безтурботності». Штольц — ровесник Обломову, «сухорлявий, щік у нього майже зовсім ні,…колір особи рівний, смуглястий і ніякий рум’янець; ока, хоча небагато зеленуваті, але виразні». Батьки Обломова були росіянами дворянами, володіли декількома сотнями душ кріпаків. Штольц по батьку був на половину німець, мати його — російська дворянка. Андрій Іванович сповідав православну віру, говорив на російській мові

Вони були знайомі з дитинства, навчалися в невеликому пансіоні, що перебував у п’яти верстах від Обломовки, у селі Верхлеве. Батько Штольца був там керуючим. «Може бути, у нього Илюша й встиг би вивчитися чому — небудь гарненько, якщо б Обломовка була у верстах п’ятистах від Верхлева…Чарівність обломовской атмосфери, способу життя й звичок простиралося й на Верхлево;…там, крім будинку Штольца, усе дихало тою же первісною лінню, простотою вдач, тишиною й нерухомістю». Але свого сина Іван Богданович виховував строго: «З восьми років він сидів з батьком за географічною картою, розбирав по складах Гердера, Виланда, біблійні вірші й підводив підсумки безграмотним рахункам селян, міщан і фабричних, а з матір’ю читав священну історію, учив байки Крилова й розбирав по складах же Телемаку». Що стосується фізичного виховання, те Обломова навіть не випускали на вулицю, а Штольц, «відірвавшись від вказівки, біг розоряти пташині гнізда із хлопчиськами», іноді, бувало, пропадаючи з будинку на добу. Обломів з дитинства був оточений ніжною турботою батьків і няньки, а Штольц виховувався в атмосфері постійної розумової й фізичної праці

Коли їм обом перевалило за тридцять, Ілля Ілліч перетворився в ледачого пана, чиє життя проходить у лежанні на дивані: «Лежанье в Іллі Ілліча не було ні необхідністю, як у хворого або як у людини, що хоче спати, ні випадковістю, як у того, хто утомився, ні насолодою, як у ледаря: це було його нормальним станом». Штольц же не представляє життя без руху: «Він безупинно в русі: знадобиться суспільству послати в Бельгію або Англію агента — посилають його; потрібно написати який — небудь проект або пристосувати нову ідею до справи — вибирають його. Тим часом він їздить і у світло й читає: коли він устигає — бог звістка».

Обломів і Штольц дуже різні, але дещо їх поєднує. Мені здається, що це вічний і безпросипний сон. Обломів спить на своєму дивані, а Штольц спить у своєму бурхливому й насиченому житті. «Життя: гарне життя!, — говорить Обломів. — Чого там шукати? інтересів розуму, серця? Ти подивися, де центр, біля якого обертається все це: немає його, немає нічого глибокого, що зачіпає за живе. Все це мерці, що сплять люди, гірше мене, ці члени світла й суспільства!…Хіба не сплять вони все життя сидячи? Чим я виноватее їх, лежачи в себе будинку й не заражаючи голови трійками й валетами?» Я повністю згодний з Гончаровым і вважаю, що люди, що живуть без певної, високої мети, просто сплять у погоні за задоволенням своїх бажань

Хто ж потрібніше Росії? Обломів або Штольц? Звичайно ж, такі прогресивні люди, як Штольц, просто необхідні, особливо на початку третього тисячоріччя. Але Обломовы ніколи не вмруть, часточка Обломова є в кожному з нас, всі ми в душі небагато Обломовы. Мені здається, проблема «сплячої людини», піднята в дев’ятнадцятому столітті Гончаровым, актуальна й зараз. Відомі слова Леніна, що й після трьох революцій «старий Обломів залишився й треба його довго мити, чистити, тріпати й бити, щоб яка — небудь користь вийшла».