Кожна людина у своєму житті створює або робить щось, завдяки чому її пам’ятатимуть і будуть раз у раз згадувати. Так і митців ми згадуємо завдяки їхнім творам. Якщо заведеться розмова, наприклад, про Івана Котляревського, то всі неодмінно пригадають його «Енеїду», якщо про Івана Нечуя-Левицького, то на думку спадає його «Кайдашева сім’я», Леся Українка ствердила себе в поезії «Contra spem spero» і увіковічнила в «Лісовій пісні». А ім’я Михайла Коцюбинського для мене нерозривно пов’язане з новелою «Intermezzo», яку вважають творчим кредо письменника.

Михайло Коцюбинський прийшов у літературу наприкінці XIX ст., в дуже бурхливий неспокійний час. Піднесення революційних ідей у суспільно-політичному житті вплинуло на всі сфери діяльності людини, зокрема і на мистецтво. У цей час гостро постало питання про необхідність новаторства в мистецтві, вироблення нових художніх засобів і нового методу зображення дійсності. Таким чином в мистецтві виникло чимало напрямів, один з яких — імпресіонізм — представляв в українській літературі і Михайло Коцюбинський. Для представників цього мистецького напряму характерним було відтворювати дійсність через сприйняття її людиною, показувати, як ця дійсність впливає на душу людини, на її емоції, як, у свою чергу, людина реагує на добро і зло, красу і потворність, на будь-які «подразники» зовнішнього світу. Імпресіоністи намагалися вивернути душу людини, показати найтонші її переживання, заглибитись у неї. Яскравим прикладом твору, написаного в імпресіоністичній манері, є новела Коцюбинського «Intermezzo».

Ця новела особлива, вона не схожа на будь-який інший твір не тільки у творчості письменника, айв усій українській літературі. Вона на сто відсотків підтверджує імпресіоністичну манеру Коцюбинського. Але є в ній ще Щось, що відрізняє її від інших творів. На мою думку, цей твір Михайло Коцюбинський писав передусім для себе, а не для читачів. Це його сповідь, поетична поема його душі. Зміст новели — своєрідний поетичний знімок внутрішнього стану митця. Це своєрідна спроба прислухатися до власної душі, розібратися в почуттях, вийняти із серця біль і висловити все це на папері.

Новела «Intermezzo» була написана у 1908 році. Це був час жорстоких розправ російського самодержавства з революціонерами. Михайло Коцюбинський, украй виснажений громадською активністю, службовими обов’язками, знесилений хворобою та переживаннями, пов’язаними з політичними обставинами, мріяв про відпочинок серед природи, про відпочинок для своєї душі. Таким відпочинком для нього стало гостювання у свого товариша і мецената Євгена Чикаленка. Тому в образі ліричного героя новели «Intermezzo» легко можна впізнати самого автора.

Залишивши місто разом з його турботами і громадськими справами, ліричний герой опинився віч-навіч з природою, з нивами, жайворонками, полем, небом, сонною водою в криниці. Автор майстерно відтворює зміни, що відбуваються в душі героя, зображує, як природа поступово заспокоює його душу, лікує, дає силу і енергію, дарує бажання жити і боротися. Природа повністю гармонує з думками і переживаннями героя.

У новелі «Intermezzo» Михайло Коцюбинський виявив справжню майстерність імпресіоніста і новеліста, проявив себе як тонкий психолог, знавець людської душі, у котрий раз підтвердив свою «незвичайну» любов до природи.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *