novatorstvo epichnogo teatru brexta brext bertold - Шкільний Всесвіт

Кожний видатний драматург ХХ століття був ще й теоретиком театру, що намагався розробити принципово нові способи сценічного втілення життя. Чехів, Ибсен і Беккет не тільки яскраві художники, але й тонкі критики, які прекрасно вміли не тільки створювати, але й «пояснювати» свого добутку

Видатний німецький драматург Б. Брехт увійшов в історію літератури як теоретик і практик «епічного театру». Подібно до Б. Шоу, що традиційній драмі протиставив п’єсу — дискусію, Брехт традиційному театру протиставляв театр «епічний». У чому ж полягає відмінність «епічного театру» Брехта від театру традиційного? Насамперед Брехт прагнув підкреслити умовність самої сценічної дії: глядач повинен пам’ятати, що сценічна дія — це не життя, а саме театр. Дуже важливим фактором, до якого прагнув Брехт, була відсутність емоційної реакції в глядачів. П’єса не повинна хвилювати, викликати сльози або якісь інші емоції, вона повинна примусити глядача міркувати. Глядач не повинен перейматися долею героя, він повинен оцінювати вчинки героя, бути йому суддею. У такому театрі немає позитивних і негативних героїв — це кожний глядач визначає сам для себе. Головне для Брехта, щоб цей глядач почав міркувати над тим, що відбувається на сцені. У такому театрі провідної є роль автора, для якого вся дія — лише привід для початку дискусії із глядачем. Твір Брехта мають досить відвертий ідеологічний підтекст. Так, славнозвісна п’єса «Матінка Кураж і її діти» створювалася в той час, як Гітлер почав Другу світову війну. І хоча історичною основою цієї історії є події Тридцятирічної війни, сама п’єса, образ її головної героїні, здобувають позачасове звучання. По суті цей добуток про життя й смерть, про вплив історичних подій на життя людини

У центрі п’єсі — маркитанка Ганна Фирлинг, що більше відома як матінка Кураж. Для матінки Кураж війна — це спосіб існування: вона тягне слідом за армією свій фургон, де кожний може купити її нехитрий товар. Війна принесла їй трьох дітей, які народилися від солдатів різних армій; війна стала для неї нормою. Їй байдуже, що є причиною цієї війни, хто буде переможцем, за які ідеї воюють армії. Ця ж війна й все віднімає в матінки Кураж: один за одним гинуть її троє дітей, і вона залишається одна

П’єса Брехта завершується такою сценою: матінка Кураж уже сама тягне свій фургон слідом за армією, що відходить. Навіть у самому фіналі матінка Кураж не змінила свої думки про війну. Для Брехта важливо, щоб прозріння прийшло не до героя, а до глядача. У цьому й полягає зміст «епічного театру»: глядач сам повинен засудити або підтримати героя. Так, у п’єсі «Матінка Кураж і її діти» автор все підводить до того, щоб головна героїня засудила війну, зрозуміла зрештою, що війна згубна й нещадна д всім і всього. Але «прозріння» матінки Кураж не відбувається. Більше до тому, сама «професія» матінки Кураж передбачає існування за рахунок війни. І у фіналі п’єси вона залишається вірної своєї «професії». Незважаючи на те, що війна забрала її дітей, матінці Кураж потрібна війна, війна — це єдиний спосіб її існування

«Епічний театр» Брехта дав можливість змусити глядача аналізувати те, що відбувається на сцені, зробив його активним учасником дії. І це одне з головних досягнень «епічного театру».