nizkist i dvoyedushnist shvabrina pushkin oleksandr - Шкільний Всесвіт

Олексій Швабрин — одне з діючих осіб історичної повісті А. С. Пушкіна «Капітанська дочка». До приїзду в Білогірську міцність він зробив «смертовбивство», за що й був переведений на службу в далекий гарнізон. Його слова «бажання побачити нарешті людську особу» при знайомстві із Гриневым відкривають зарозумілість і презирство до людей — почуття, з якими він ставився до мешканців Білогірської міцності

Чим більше вчитуєшся в рядки повести, чим ближче довідаєшся характер Швабрина, стаєш свідком його кілких, цинічних зауважень, безсовісних учинків, тим більше переконуєшся, що перед тобою підла, безчесна людина, здатний на зрадництво й зраду

Знайомство з Машею Миронової, перші недотепні вірші, присвячені їй, боязкі спроби доглядати за дівчиною переповняли душу Гринева. Звичайно, йому хотілося з кимсь поділитися своїми почуттями. Петруша довірився Швабрину. І що ж! Швабрин різко висміяв юнака, на адресу Маші посипалися брехливі й образливі слова. Результатом цієї сварки стала дуель, під час якої Швабрин, скориставшись неуважністю Гринева, ранив його.

Наступив час випробування порядності, честі, достоїнства — стіни Білогірської міцності осаджують козаки під предводительством Омеляна Пугачова. Швабрин переходить на сторону Пугачова. І коли Пугачов сидить на ґанку комендантського будинку, як цар, Швабрин — уже серед його старшин. Він одягнений по — казацки, обстрижений у кружок. Офіцер, що ще недавно присягав вірою й правдою служити імператриці, підло порушив присягу, переметнувся на сторону заколотників. Швабрин принижується перед Пугачовим, намагається у всім йому догодити, боячись бути страченим. Він не розуміє, що таке честь і борг. А, може, просто забув про існування таких понять?

Ставши за наказом Пугачова комендантом Білогірської міцності замість убитого капітана Миронова, Швабрин, користуючись беззахисністю Марьи Іванівни, намагається примусити сироту стати його дружиною. Тільки осуду, тільки презирства заслуговує людин, що називав себе дворянином і при цьому истязавший голодом бідну дівчину, щоб зломити її волю. «У цю мінуту презирство заглушило в мені всі почуття ненависті й гніву. З огидою дивився я на дворянина, що валяється в ногах швидкого козака», — згадує Петро Гринев.

Своєчасний приїзд Петра Гринева врятував Машу Миронову від шлюбу з нелюбимим. Марья Іванівна й Петро Андрійович сіли в кибитку, а в ґанку залишився стояти Швабрин, і «особа його зображувало похмуру злість».