Серед елементів, з яких складається поетичний, образний сюжет першого розділу, найпомітніший — перелік. Перераховуються знання й уміння героя, способи зваби, заняття протягом дня, різні предмети тощо. Це створює надзвичайну густоту й тісноту того світу, у якому існує герой: увесь той поетичний простір, який могла б посісти особистість, займають речі й окремі елементи життя, цілісність підмінюється множинністю, внутрішнє зовнішнім, духовне матеріальним. Герой і його світ гранично опредмечені й упредметнені, вільного простору не залишається. <…>

Ми знайдемо цей «осередок» у «дні Онєгіна», що займає центральну частину глави і є основним матеріалом для побудови образу героя як способу його життя. Щоденне коло цього життя складається із семи фаз: перша з них — «Бывало, он еще в постеле», остання — «Спокойно спит в тени блаженной». Власне, день Онєгіна — це п’ять фаз: гулянка — обід — театр — кабінет (переодягання) — бал. Друга й остання фази — обід і кабінет — дають центральний мотив, що кристалізує й формує поетику переліку. Цей мотив — стіл.

Спочатку — обідній стіл: «гоазі-Ьееї закривавлений», ананас та інше; потім туалетний стіл, захаращений предметами «розкоші й млості модної», від порцеляни й бронзи до щіток тридцяти видів. Симетрично розташовані щодо центральної фази — театру, вражаючі переліки того (у медичних термінах — «внутрішнього» і «зовнішнього»), що перебуває на двох столах,— опори образу дня Онєгіна, основа способу життя, втіленого в цьому дні. Описи обох столів супроводжує яскраво виражений географічний обертон: англійському окресленню слова ростбіф, французькій кухні, страсбургському пирогу й лимбургському сиру відгукується на туалетному столі ціла географічна симфонія: від Лондона й Парижа до Царграду, від «балтійських хвиль» до російського лісу й сала — увесь світ проситься на стіл, волає, щоб ним насолодилися. Наприкінці туалетного переліку спалахує слабкий, здавалося б, але досить ясний ідеологічний ореол, що вінчає тему насолоди благами світу й коріннями сягає згадки про Руссо. Ореол цей розростається й стає яскравішим завдяки шостій авторській примітці: у ній приводиться убивчо довге — на тлі мізерності предмета — міркування автора «Сповіді» щодо нігтів і білил, над яким Пушкін відразу пародіює комічно-глибокодумною «полемікою»: «Грим випередив своє століття: сьогодні у всій освіченій Європі чистять нігті особливою щіточкою». Цей знущальний пасаж:

Защитник вольности и прав

В сем случае совсем не прав —

Дає різко іронічне висвітлення прославленому імені «захисника» «природного права», а всю географію столів стягує до «освіченої Європи».

На тлі мотиву стола відповідного вигляду набуває все, включно до героя, у тому числі й великий каталог його знань і вмінь, грандіозне меню гурмана «страсті ніжної» і взагалі весь день Онєгіна, включаючи не тільки обід і кабінет, але й балет, що входить у денний, майже обідній, раціон поряд із жиром котлет і трюфелями, «розкішшю юних років (лет)».

Виділені слова римуються зовсім не випадково: такою римою пронизаний весь «день Онєгіна», майже із самого початку, де в унісон звучать два відомих слова:

Пока недремлющий брегет

Не позвонит ему обед.

<…> Відгомін брегета, який сповіщає про початок обіду, а потім балет, звучить протягом дня Онєгіна; мертвий механізм управляє всім життям героя. <…> Погоня за насолодами («помчав», «полетів», «прожогом… поскакав», «злетів», знову «прожогом… поскакав») перетворює життя в низку механічних рухів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *