nelegki chasi u bajrona - Шкільний Всесвіт

У грудні 1819 року Байрон переїхав із Венеції в Равенну, ближче до центра руху карбонаріїв. За участі поета була створена підпільна організація карбонаріїв у Болоньї (на півночі Італії). Однак таємні організації повстанців були роз’єднані,

Карбонарії — букв.: вуглярі; члени таємного товариства в Італії XIX століття. Прийнятий у них ритуал випалювання деревного вугілля символізував духовне очищення людини,

І коли на початку 1820 року, після успішного повстання карбонаріїв у Неаполі й введення конституції, перемога здавалася близькою, ця роз’єднаність призвела до того, що окремі вогнища повстання до весни наступного року були придушені австрійськими військами, які прийшли з півночі. Поет болісно сприйняв поразку італійських карбонаріїв: драматичні твори цього часу на історичні й біблійні теми («Марино Фальєро, дож венеціанський», «Сарданапал», «Каїн») написані темними фарбами й сповнені трагічних сюжетів.

У 1821 році почалося повстання греків за звільнення своєї країни з-під турецького панування. Розрізнені загони грецьких патріотів почали об’єднуватися, проголосивши своєю метою звільнення території всієї країни. До подій у Греції була притягнута увага передової громадськості всього континенту. У Росії й у Франції формувалися загони волонтерів для відправлення в Грецію. Показово, що і в О. С. Пушкіна, який перебував у цей час у засланні в Кишиневі, виник намір вирушити в Грецію для участі у визвольній боротьбі волелюбного грецького народу. У січні 1823 року в Лондоні був утворений Грецький комітет, до складу якого ввійшли кілька членів англійського парламенту, у тому числі й Байрон, який виділив на потреби грецьких патріотів чималі особисті кошти. Відомо, що за його гроші були закуплені судна й озброєння для всього грецького флоту. Незважаючи на це, поет вважав за необхідне взяти безпосередню участь у боротьбі за волю греків.

У липні 1823 року Байрон разом із братом Терези Гвіччіолі Пьєтро Гамба вирушив на борті вітрильника «Геркулес» з Венеції на грецький острів Кефалонія. Тут він як представник лондонського Грецького комітету кілька місяців займався доставкою й розподілом зброї для повстанців. Саме тут був написаний вірш «Із щоденника в Кефалонії», відомий у перекладі Олександра Блока:

Встревожен мертвнх сон,— могу ли спать?

Тираны давят мир,— я ль уступлю?

Созрела жатва,— мне ли медлить жать?

На ложе,— колкий терн; я не дремлю;

В моих ушах, что день, поет труба,

Ей вторит сердце…

У січні 1824 року поет потрапляє в один із центрів повстанського руху —- Міссолонги, місто в західній частині материкової Греції. Тут Байрон береться за об’єднання й організацію повстанських військ, виявивши при цьому неабиякі здібності й талант полководця. Керівник повстання в цьому районі Греції Маврокордато присвоїв Байронові звання головнокомандуючого військовими силами греків. Об’єднання розрізнених загонів повстанців стало головною справою Байрона: йому він віддавав усі свої сили, розуміючи, що тільки єднання борців за волю може привести до перемоги. Однак на цьому шляху було безліч перешкод. Наприклад, вороги поширили чутки, начебто Маврокордато прагне продати Грецію Англії, а Байрон — переодягнений турок. Все це гальмувало розгортання повномасштабних бойових дій проти турків, приводило поета в розпач, що відтворено, наприклад, у вірші «У день, коли мені виповнилося тридцять шість років». У ньому відчутне й передчуття смерті. Байрон страждав у цей час від недуг, що загострилися: почастішали приступи епілепсії, дуже мучила хвороба печінки, до весни з’явилося нове важке захворювання — малярія. Смерть наступила 19 квітня 1824 року. За наказом Маврокордато була оголошена національна жалоба, що тривала 21 день. Тіло поета було доставлене в Англію й поховане в церкві Хекнелл Торкард поблизу замка Ньюстед. .