navala tvir po rosijskij movi - Шкільний Всесвіт

Субота починалася як звичайно. Мене ніяк не відпускала Ліжко. А засмічена за тиждень Кімната не давала мені спокою своїм докучливим, як комариний писк, дзижчанням: “ З — З — Зар! З — з — Змилуйся… З — з — Змилуйся. Забери з мене всі ці відходи своїх і — і — іграшок і й — і — знущань наді ною!”

Як воно мені набридло! Навіть змусило зіскочити з ліжка. Я доторкнувся ногами підлоги — і не повірив своїм очам: сміття як сміття (папірців, одягу, стружки від олівців, поламаних ручок, фломастерів…) не було: замість цього всюди кишіло якимись дивовижними істотами, які начебто “Новопассита” об’їлися, і не давали мені можливості рухатися… І що це?! Вони ліниво, але плазуючи, піднімалися на мене, скуйовдили волосся, знову звалювали мене всією своєю масою на ліжко. Волав я… Дзижчала кімната (тепер я її розумію)…

— Хто ви?! Відпустите. А — а — А! — не піддавався я, розкидаючи руками й ногами в усі сторони

— З — З — Забери з мене цю гидоту, — наказувала Кімната

А Ліжко?! Вона, бессовестноя, зговорившись із подушками й ковдрою, допомагала цілій навалі перебороти мене. І якби не мама, те невідомо чим би все закінчилося. Це вона допомогла мені вийти з побоїща гідно. І знаєте, що це за суті мною опанували?! Не повірите. Такі всім знайомі Лентяюшки. От так.